Ангорська

Історія Ангорської породи кіз починається в Туреччині. Власне від іменування столиці Анкари вони і отримали свою назву. Європейцям ж ця порода стала відомою в другій половині 16 століття, коли фламандський мандрівник і дипломат Ожьє Гілен де Бюбек подарував імператорові Карлу V пару Ангорських кіз.

В 19 столітті представників цієї породи імпортували до Південної Африки, де з’явилась та поширилась нова галузь господарства, виробництво мохера Ангорської кози. Трохи згодом цих кіз завезли в США.

Характеристики

Забарвлення - біле, рідше зустрічаються кози з сірим, чорним, срібним забарвленням

Вага дорослого Ангорська козла не менше 57 кг, ріст - 76 см

Коза важить від 34 кг при рості 66 см

Всі представники Ангорської породи рогаті, хоча селекціонери проводять роботи зі створення комолих ліній

Роги кіз невеликі і тонкі, відігнуть назад, у козлів роги ґвинтоподібної форми, потужні. Обидві статі мають бороду

Конституція пухка, тулуб недовгий, цілком покритий тонкою, довгою, густою, хвилястою або кучерявою шерстю (мохером) з сильним люстровим блиском, що звисає майже до землі, пасма довжиною 20-35 см.

Голова невелика та горбоноса

Шия коротка і тонка

Вуха великі, довгі, відвислі

Груди вузькі, погано розвинені в ширину

Спина рівна

Крижі злегка обвислі

Кінцівки міцні, короткі, правильно поставлені

Копита міцні бурштинового кольору

Шкіра тонка.

Шерсть напівгруба, однорідна, міцна на розрив, еластична, легка в переробці.

 Цю породу розводять насамперед заради мохеру, а також тримають для боротьби з кущами на пасовищах. Хоча ангорські кози, всупереч існуючій думці, не відрізняються невибагливістю, вони є простими для розведення тваринами.

 Опис породи

 В стадах Ангорських кіз на невеликих фермах міститься біля 25-30 осіб, а на великих ранчо може бути навіть декілька сотень. Нерідко їх можна з іншими тваринами, вівцями, коровами, навіть кіньми.

 Ангорські кози пристосовані до всіх видів пасовищ, але віддають перевагу горбистій пересіченій місцевості. Вони залюбки поїдають пагони багатьох дерев, наприклад вічнозелений (віргінський) дуб може забедпечити кіз свіжим кормом на цілий рік. Особливо Ангорські кози люблять опавше листя та жолуді. Відмовляються від полину, хурми.

 Тип харчування впливає на стан шерсті Ангорської кози. Якщо годувати її сіном, вона стане легше, зеленим кормом - важче. При харчуванні дрібним зерном шерсть загрубіє. Радять підгодовувати кіз кукурудзяним зерном або люцерновим сіном, особливо якщо пасовище є малопродуктивним.

 Особливості

 Самки Ангорських кіз дещо не схожі на інших тварин, їм не властиво приносити потомство, якщо це може зашкодити їх здоров'ю. В умовах недоліку корму та втрати ваги, у вагітної кози станеться викидень. Хороші господарі знають як підтримувати середній вихід козенят на рівні 100-150%.

 Розповсюдження

 На території Євразії чистокровні Ангорські кози переважно розводяться в Вірменії, Казахстані, Узбекистані, Азербайджані. Повсюдним розведенням метисів займаються в Таджикистані, Туркменістані та Киргизії. Порода лишається дуже популярною в США.

Дата публікації: 08 гру 2017

Оновлено: 13 чер 2023