Лохина Торо (Toro): опис сорту, врожайність і характеристики ягід

Торо (Toro) — середньостиглий сорт лохини високорослої з великими твердими ягодами, високою цукристістю та концентрованим періодом достигання. Сорт характеризується сильним ростом, напівпрямим кущем і щільними плодовими гронами. В Україні Торо зареєстрований у 2023 році.

Походження сорту Торо

Сорт Toro створений у Сполучених Штатах американськими селекціонерами Арленом Дрейпером, Дональдом Скоттом і Джорджем Єленковичем. Він походить від схрещування сортів Earliblue та Ivanhoe.

За даними Fruit and Nut Cultivars Database, схрещування провели у 1969 році в Белтсвіллі, штат Меріленд. Перспективний сіянець відібрали у 1972 році в Нью-Джерсі та випробовували під селекційним номером G-360. До вирощування сорт був представлений у 1987 році.

Toro належить до північної високорослої лохини — Vaccinium corymbosum L.

Опис куща

В українському офіційному описі рослина характеризується сильною силою росту та напівпрямим габітусом. Однорічні пагони зеленувато-червоні, із середньою довжиною міжвузлів у верхній половині.

Листки довгі та широкі, яйцеподібної форми. Через невелике співвідношення довжини до ширини листкова пластинка має досить широку форму. Верхній бік листка зелений, із помірною інтенсивністю забарвлення. Край листкової пластинки цільний.

Генеративні бруньки мають помірне антоціанове забарвлення. Суцвіття довгі, квітки глечикоподібні, із середньою за довжиною трубкою віночка. Антоціанове забарвлення трубки слабке, ребристість наявна.

Опис куща може дещо відрізнятися залежно від умов вирощування. Наприклад, у довіднику Oregon State University для Тихоокеанського Північного Заходу Toro охарактеризований як кремезний розлогий кущ із помірною силою росту. В Україні за результатами офіційного описування сорт віднесений до сильнорослих із напівпрямим габітусом.

Строки цвітіння та достигання

Розпускання вегетативних бруньок і початок цвітіння у сорту відбуваються в середні строки. За початком достигання ягід Торо належить до середньостиглої групи.

У Rutgers New Jersey Agricultural Experiment Station зазначено, що початок достигання Toro припадає приблизно на період достигання Bluecrop. Однією з характерних особливостей сорту є концентроване достигання врожаю. У дослідах у Нью-Джерсі основну частину плодів можна було зібрати за два-три підходи. В інших кліматичних умовах кількість зборів і тривалість плодоношення можуть відрізнятися.

Плодоношення відбувається лише на однорічних пагонах. Під час обрізування кущів важливо залишати достатню кількість молодої продуктивної деревини.

Характеристики ягід

Плодові грона у Торо щільні. Недостиглі ягоди мають зелене забарвлення середньої інтенсивності.

Стиглі ягоди великі, сплющеної форми. За інформацією заявника, середня маса одного плоду становить 2,8 г.

Основні характеристики ягід:

• шкірка після видалення воскового нальоту — синя;
• восковий наліт — помірний;
• м’якуш — твердий;
• цукристість — висока;
• кислотність — помірна;
• чашолистки — відігнуті;
• заглиблення біля чашечки — середнє за діаметром і глибиною.

Чашолистки розміщені вертикально або напіввертикально. Американські джерела також відзначають добрий колір, твердість і смак плодів Toro та невеликий сухий рубчик після відривання ягоди.

Щільні грона є характерною сортовою ознакою. Вони забезпечують привабливий вигляд плодів на кущі, але можуть ускладнювати вибіркове ручне збирання окремих стиглих ягід.

Смакові якості

За інформацією заявника, дегустаційна оцінка ягід Торо становить 9 балів із 9 можливих. Транспортабельність також оцінена у 9 балів.

Поєднання високої цукристості та помірної кислотності формує збалансований смак. За наведеними заявником результатами хімічного аналізу, вміст загального цукру становить 11,8%, а загальна кислотність — 0,62%.

У довіднику Oregon State University ягоди Toro описані як великі, тверді та придатні для споживання у свіжому вигляді. Michigan State University також відносить сорт до середньостиглих і зазначає його типове використання для свіжого ринку.

Урожайність Торо

За інформацією заявника, середня врожайність сорту становить 18,9 т/га. Урожай з одного куща оцінений у 6,8 кг.

Американські сортознавчі матеріали також характеризують Toro як урожайний сорт. У випробуваннях у Нью-Джерсі продуктивність дорослих рослин була порівнянною з Bluecrop, хоча результати змінювалися залежно від року.

Фактична врожайність насадження залежить від віку кущів, способу формування, запилення, вологості ґрунту, живлення та погодних умов.

Запилення

Toro належить до лохини високорослої та може утворювати плоди після самозапилення. Проте дослідження USDA-ARS показало, що для отримання максимальної врожайності сорту бажане перехресне запилення.

У дослідженні перехресне запилення нових сортів лохини в середньому підвищувало зав’язування плодів і масу ягід. Для Toro науковці зробили висновок, що присутність сумісного сорту-запилювача, який цвіте одночасно, може покращити результат.

Хімічний склад ягід

За даними заявника, плоди Торо містять:

• загального цукру — 11,8%;
• пектинових речовин — 0,5%;
• вітаміну C — 12 мг на 100 г;
• каротину — 0,63 мг на 100 г;
• антоціанів — 220 мг на 100 г;
• флавоноїдів — 213 мг на 100 г.

Загальна кислотність становить 0,62%.

Хімічний склад ягід може змінюватися залежно від ступеня стиглості, погоди, живлення рослин і строку збирання.

Зимостійкість і посухостійкість

За інформацією заявника, зимостійкість Торо оцінена у 9 балів із 9. Ступінь підмерзання становить лише 1 бал.

Посухостійкість також отримала оцінку 9 балів. Обидва показники належать до результатів конкретних випробувань і не означають відсутності ризику пошкодження рослин за екстремальних погодних умов.

Для формування великих ягід і повноцінного врожаю лохині необхідне рівномірне забезпечення вологою. При цьому варто уникати застою води в кореневій зоні.

Стійкість до хвороб і шкідників

Стійкість Торо до попелиці заявником оцінена у 9 балів. У документі також наведена загальна оцінка стійкості до збудників хвороб — 9 балів, але конкретні захворювання для цього показника не зазначені. Тому його не можна трактувати як підтверджену стійкість до всіх хвороб лохини.

У матеріалах Oregon State University сорт Toro названий сприйнятливим до кореневих гнилей і не рекомендований для важких, погано дренованих ґрунтів. Це не суперечить напряму українській оцінці, оскільки в українському документі фітофторозна коренева гниль окремо не оцінювалася.

Під час закладання насадження важливо забезпечити дренування ділянки та не допускати тривалого перезволоження кореневої зони.

Рекомендовані зони вирощування

В українському офіційному описі для Торо зазначені Степ, Лісостеп, Полісся та закритий ґрунт. Сорт дозволений до використання в усіх основних природно-кліматичних зонах України за умови відповідної підготовки кислого субстрату та належного догляду.

Торо — середньостиглий американський сорт лохини з великими твердими ягодами, високою цукристістю та концентрованим періодом достигання. За даними заявника, врожайність становить 18,9 т/га, урожай з куща — 6,8 кг, а середня маса ягоди — 2,8 г. Під час вибору сорту потрібно враховувати щільність плодових грон, бажаність перехресного запилення та чутливість рослин до поганого дренування ґрунту.