Песталотіопсис / неопесталотіопсис

Песталотіопсис полуниці, або неопесталотіопсис полуниці, — це грибна хвороба, яка може уражувати листки, черешки, плоди, корені та коронку рослини. У сучасних наукових публікаціях збудників переважно відносять до роду Neopestalotiopsis, хоча в старіших матеріалах і в практичному вжитку досі трапляються назви Pestalotia та Pestalotiopsis.

Хвороба може проявлятися як плямистість та опік листя, суха гниль плодів, коренева гниль, гниль коронки, в’янення і загибель кущів. Особливо небезпечними є агресивні форми збудника, які поширюються із зараженим садивним матеріалом і за сприятливих умов швидко переходять на сусідні рослини.

Песталотіопсис чи неопесталотіопсис: яка назва правильна

Назва цієї хвороби змінювалася разом із класифікацією її збудників. Гриб, який спричиняв гниль плодів полуниці, спочатку описували як Pestalotia longisetula. Пізніше його перекласифікували як Pestalotiopsis longisetula, а частину ізолятів, які раніше мали цю назву, сучасні дослідження відносять до Neopestalotiopsis rosae.

Однак не всі випадки хвороби полуниці спричиняє один і той самий вид. У різних країнах на полуниці підтверджували:

• Neopestalotiopsis rosae;
• Neopestalotiopsis clavispora;
• Neopestalotiopsis iranensis;
• Neopestalotiopsis mesopotamica;
• інші, іноді ще не визначені до виду представники Neopestalotiopsis.

Агресивні ізоляти, пов’язані з масштабними спалахами плямистості листя і гнилі плодів у Флориді, у низці досліджень позначали як Neopestalotiopsis sp., тобто без остаточно встановленої видової назви. Водночас N. rosae часто пов’язують із гниллю коренів і коронки під час укорінення та приживлення рослин.

Де поширена хвороба

Захворювання, спричинені видами Neopestalotiopsis, описані в різних районах вирощування полуниці, зокрема у США, Мексиці, Аргентині, Бразилії, Іспанії, Бельгії, Італії, Німеччині, Єгипті, Марокко, Ірані, Індії, Китаї та інших країнах.

У 2025 році EPPO повідомила, що Neopestalotiopsis rosae нещодавно була пов’язана із серйозною хворобою полуниці в Німеччині та Італії. Це підтверджує, що проблема актуальна не лише для теплого клімату Америки, а й для європейського виробництва.

У переглянутих офіційних і наукових джерелах не знайдено надійного опублікованого підтвердження спалаху неопесталотіопсису полуниці саме в Україні. Це не доводить відсутності збудника: для встановлення його поширення потрібні цільові обстеження та лабораторна діагностика.

Які частини полуниці уражує неопесталотіопсис

Частина рослини	Основні прояви
Листки	Світло- або темно-коричневі плями, некроз, злиття плям і опік значної частини листкової пластинки
Черешки та вуса	Темно-коричневі, іноді вдавлені ураження, які можуть поширюватися до коронки
Плоди	Сухі світло-коричневі або жовтувато-коричневі, дещо вдавлені плями з чорним спороношенням
Коронка	Оранжево-коричневий, червонуватий або темно-коричневий некроз, в’янення і загибель куща
Корені	Потемніння, відмирання та слабкий розвиток кореневої системи

Симптоми на листках

Плямистість листя часто є одним із перших помітних проявів хвороби після висаджування заражених рослин. На листкових пластинках утворюються світло-коричневі, рудувато-коричневі або темно-коричневі плями різного розміру.

Характерні ознаки ураження листя:

• плями розміщуються нерівномірно по листковій пластинці;
• частина уражень починається біля краю або верхівки листочка;
• спочатку плями можуть бути округлими, але після розростання стають неправильними;
• центр старого ураження часто світлішає до жовтувато-коричневого кольору;
• в некротичній тканині можуть формуватися дрібні чорні плодові тіла гриба — ацервули;
• за високої вологості зі спороносних структур можуть виходити чорні блискучі краплі або темні стовпчики спор;
• численні плями зливаються, утворюючи великі опікові ділянки;
• сильно уражений листок відмирає.

Масове відмирання листків послаблює кущ, зменшує його фотосинтезувальну поверхню та може призвести до формування дрібного нового листя і загального відставання в рості.

Симптоми на плодах

На молодих і стиглих плодах спочатку з’являються сухі світло-коричневі плями. За даними UF/IFAS, ранні плями на плодах у досліджених спалахах часто мали діаметр близько 2–4 мм, були дещо вдавленими та мали неправильну форму.

У міру розвитку хвороби:

• пляма збільшується;
• уражена тканина стає сухою і западає;
• на поверхні утворюються численні чорні ацервули;
• зі спороносних структур виділяються блискучі чорні краплі зі спорами;
• за високої вологості на ураженні може з’являтися білий міцелій;
• сильно уражений плід висихає і муміфікується.

Саме чорні краплі або скупчення спор є важливою ознакою неопесталотіопсисної гнилі. Проте для остаточного підтвердження необхідне мікроскопічне або молекулярне дослідження.

Гниль коронки та коренів

Ураження коронки і коренів може починатися ще в розсаднику або проявитися після пересаджування. Заражені саджанці іноді виглядають здоровими в момент отримання, а симптоми з’являються через кілька днів або тижнів.

Надземні симптоми гнилі коронки:

• погане приживлення рослин;
• відставання в рості;
• дрібне або плямисте молоде листя;
• почервоніння старих листків;
• пожовтіння нового приросту;
• в’янення під час теплої погоди або плодоношення;
• поступове відмирання всього куща.

На поздовжньому розрізі коронки можна побачити неправильні червонуваті, оранжево-коричневі або темно-коричневі некротичні ділянки. Уражені корені темніють, відмирають і залишаються слабо розвиненими.

Іноді Neopestalotiopsis виділяють разом з іншими збудниками кореневих і коронкових гнилей, зокрема видами Colletotrichum, Phytophthora та Macrophomina phaseolina. Тому в одному кущі може бути змішана інфекція.

Як розвивається і поширюється хвороба

Найважливішим первинним джерелом інфекції в описаних спалахах був заражений садивний матеріал. Зовні здорові рослини можуть містити приховану інфекцію, яка проявляється після пересаджування або під час плодоношення.

Після появи симптомів гриб формує спори на листках, плодах, черешках та інших уражених тканинах. Спори можуть поширюватися:

• бризками дощу або поливної води;
• із рослинними рештками;
• на руках, рукавичках, одязі та взутті працівників;
• на інструментах, тарі й сільськогосподарському обладнанні;
• під час збирання плодів, очищення рослин та інших операцій у насадженні.

Ризик інфікування підвищується під час тривалого змочування листків і плодів. Часті або затяжні дощі створюють сприятливі умови для спороношення, перенесення спор та розвитку нових уражень.

У дослідженнях UF/IFAS у Флориді розвиток агресивної популяції збудника відбувався за температури вище 10 °C, а оптимальним діапазоном було приблизно 25–30 °C. Ці значення отримані для конкретних ізолятів та умов Флориди, тому їх не можна автоматично вважати універсальними для всіх видів Neopestalotiopsis і регіонів.

Чи зберігається збудник у ґрунті

Гриб може зберігатися на старих заражених коронках і рослинних рештках. UF/IFAS повідомляє про виживання дослідженого збудника у флоридському ґрунті до 17 місяців. Це означає, що заражене поле потенційно може залишатися джерелом інфекції в наступному сезоні.

Водночас NC State Extension зазначає, що внесок перезимівлі або літнього збереження збудника в розвиток наступного спалаху ще не повністю зрозумілий. У деяких полях після використання чистого садивного матеріалу наступного року хвороба була слабкою або не проявлялася.

Тому зараз немає достатніх даних, щоб установити єдину для всіх регіонів гарантовану тривалість сівозміни, після якої поле можна вважати вільним від збудника.

Чим неопесталотіопсис відрізняється від інших хвороб

Хвороба	Подібні симптоми	Ознаки, які можуть допомогти
Антракноз плодів	Вдавлені сухі плями на ягодах	За вологої погоди антракноз часто утворює світло-оранжеві або лососеві маси спор, тоді як неопесталотіопсис — чорні блискучі краплі або чорне спороношення
Антракноз коронки	В’янення, побуріння коронки і загибель рослин	Антракноз часто спричиняє тверду коричну або мармурову тканину коронки, але польове розрізнення недостатньо надійне
Фітофторозна гниль коронки	В’янення, червоно-коричневий некроз коронки, слабкі та темні корені	Фітофтороз часто пов’язаний із перезволоженням і поганим дренажем, але підтвердження потребує лабораторного аналізу
Плямистість Gnomonia	Коричневі плями, які розростаються і зливаються	Плодові тіла та спори мають іншу будову; потрібні волога камера і мікроскопічне дослідження
Фомопсисний опік листя	Великі неправильні некротичні плями на листках	Надійне розрізнення проводять за спороносними структурами та спорами
Сіра гниль	Гниль плодів	Для сірої гнилі характерний сірий пилоподібний наліт, тоді як неопесталотіопсис утворює чорні спороносні структури

Діагностика неопесталотіопсису полуниці

Для дослідження відбирають рослини з ранніми та типовими симптомами. Залежно від проявів до лабораторії передають цілі кущі з коренями й коронкою, уражені листки, черешки або плоди.

Діагностика може включати:

• витримування тканин у вологій камері для стимулювання спороношення;
• мікроскопічне дослідження спор;
• виділення гриба на поживне середовище;
• оцінювання морфології колонії та спор;
• молекулярне дослідження;
• порівняння отриманих послідовностей із перевіреними зразками.

Спори Neopestalotiopsis мають характерну багатоклітинну будову з пігментованими середніми клітинами та ниткоподібними придатками. Однак встановлення конкретного виду лише за зовнішнім виглядом спор може бути ненадійним, тому в наукових дослідженнях використовують молекулярні та філогенетичні методи.

Що робити при підозрі на неопесталотіопсис

1. Позначте підозрілу ділянку. Не переносьте з неї саджанці, вуса, тару або інструменти до здорового насадження.
2. Не працюйте з мокрими рослинами. Вода полегшує перенесення спор між листками, плодами та сусідніми кущами.
3. Відберіть матеріал для лабораторії. Найкраще передавати цілу рослину з коренями, коронкою, листками та, якщо є, ураженими плодами.
4. Обстежте всю партію саджанців. Заражені рослини можуть певний час не мати симптомів.
5. Видаліть кущі з в’яненням і гниллю коронки. Рослину потрібно прибрати разом із коронкою та коренями, щоб зменшити кількість заражених решток.
6. Починайте роботи зі здорових ділянок. Уражене поле або ряд обслуговуйте останнім.
7. Очищуйте та дезінфікуйте обладнання. Особливу увагу приділяйте інструментам, взуттю, контейнерам і техніці, які контактували з мокрими рослинами або ґрунтом.
8. Зафіксуйте походження садивного матеріалу. Ця інформація може допомогти виявити спільне джерело інфекції.

NC State Extension зазначає, що видаляти кожний уражений листок у сильно зараженому полі зазвичай непрактично. Більшу користь може мати видалення цілих кущів із в’яненням і гниллю коронки, оскільки вони можуть утворювати спори й залишати заражені рештки.

Профілактика хвороби

Найефективніший захист — не допустити занесення збудника із садивним матеріалом.

• Купуйте саджанці у перевірених розсадниках із системою фітосанітарного контролю.
• Оглядайте партію одразу після отримання та повторно під час укорінення.
• Не висаджуйте саджанці з коричневими плямами, слабкими коренями, потемнілою коронкою або ознаками в’янення.
• Не розмножуйте підозрілі маточні рослини.
• Не змішуйте нові партії садивного матеріалу зі старими без попереднього огляду.
• Зменшуйте тривалість змочування листків і плодів.
• Не проводьте збирання, очищення листя та інші контактні операції, коли рослини мокрі.
• Працюйте спочатку на здорових, а потім на підозрілих або заражених ділянках.
• Прибирайте старі коронки та заражені рослинні рештки.
• Очищуйте інструменти, тару, взуття і техніку між полями.
• За тяжкого спалаху не закладайте нове насадження на тій самій ділянці без оцінювання ризику та консультації фахівця.

Чи існують стійкі сорти

Повністю стійкі до неопесталотіопсису комерційні сорти в надійних джерелах не описані. NC State Extension повідомляє, що відомих стійких сортів немає.

Дослідження UF/IFAS виявили відмінності у сприйнятливості між окремими флоридськими сортами: деякі з них у дослідах мали нижчий рівень хвороби, але все одно уражувалися. Ці результати стосуються конкретних сортів, ізолятів і умов Флориди та не можуть без додаткової перевірки переноситися на сорти, які вирощують в Україні.

Фунгіциди проти неопесталотіопсису

Фунгіциди не здатні відновити коронку або корені, уже зруйновані хворобою. Хімічний захист може лише зменшувати утворення нових інфекцій і поширення збудника за умови своєчасного профілактичного застосування.

У дослідах UF/IFAS певну ефективність проти досліджених ізолятів показували засоби на основі:

• тіраму;
• ципродинілу у поєднанні з флудіоксонілом;
• каптану;
• деяких інших діючих речовин.

Ці результати не є універсальною рекомендацією для України. Ефективність залежить від виду та ізоляту збудника, часу внесення, ураженої частини рослини й погодних умов. Крім того, серед агресивних ізолятів у Флориді вже виявляли стійкість до стробілуринових фунгіцидів, тому покладатися на одну діючу речовину або один механізм дії не можна.

UF/IFAS у редакції своєї публікації від червня 2025 року зазначає, що у США не було фунгіцидів, етикетка яких спеціально містила б неопесталотіопсис полуниці як цільову хворобу. Реєстраційний статус в інших країнах може бути іншим.

Висновок

Песталотіопсис, або неопесталотіопсис полуниці, — це комплексна грибна хвороба, яка може проявлятися плямистістю й опіком листя, гниллю плодів, ураженням черешків, кореневою гниллю та гниллю коронки. Найважливішим шляхом занесення в нові насадження є приховано заражений садивний матеріал.

Характерною ознакою є чорне спороношення на світло-коричневих ураженнях листків і плодів, але остаточний діагноз потребує лабораторного підтвердження. Основними заходами контролю залишаються здорові саджанці, раннє виявлення, видалення кущів із гниллю коронки, санітарія, робота із сухими рослинами та запобігання перенесенню спор між ділянками.

Часті запитання