Археологічні знахідки свідчать про те, що розведення зебу в Азербайджані було поширено ще біля 2,5 тисяч років до нашої ери тому. В якості доказів наводять печатку з зображенням зебу, їх бронзові фігурки та кільце з відповідним малюнком. Популяція азербайджанського зебу зберігалась протягом кількох тисяч років та не змішувалась з іншими видами крупної рогатої худоби.
В другій половині ХХ ст. в Азербайджані налічувалося більше 20 тисяч голів зебу.
Характеристики
В холці азербайджанський зебу може досягати біля 107 см. Жива вага складає до 240 кг, а бики-виробники (запліднювачі) важать 350-440 кг. Ці тварини мають горб біля холки, та достатньо розвинуте підгруддя.
Середній удій зебу, проживаючих в індивідуальних господарствах, в період лактації становить біля 470 кг. За хороших умов він може досягати 1200 кг молока (вміст жиру 5%), а удій деяких осіб навіть перевищує 2000 кг. Молоко зебу широко використовується в маслоробстві та сироварінні.
Опис породи
Варіанти окрасу зебу поєднують в собі чорний, жовтий, оранжевий, червоний, сірий та білий кольори.
Зебу відомі як витривалі та невибагливі тварини. Вони добре почуваються за будь-яких умов, і в спеку, і в холод. В них підвищений імунітет до ряду інфекційних та інвазивних захворювань, що обумовлено генетикою. Пращури зебу довгий час жили в суворому кліматі та мали несприятливі харчові звички.
В Азербайджані намагались схрестити зебу з деякими породами молочної худоби, зокрема буро-карпатською та швицькою коровами. Таким чином, вдалось вивести нову породну групу “азербайджанської бурої”, що відома своїми високими жиромолочними показниками.
Розповсюдження
Ареалом зебу є Ленкорань - природна область на півдні Азербайджану, недалеко від Каспійського моря.
Дата публікації: 06 гру 2017
Оновлено: 13 чер 2023
Логін приєднатися до обговорення