Японський суничний квіткоїд / довгоносик

Японський суничний квіткоїд, або японський суничний довгоносик (Japanese strawberry blossom weevil), — невеликий жук Anthonomus bisignifer, самки якого відкладають яйця у квіткові бутони полуниці та підгризають квітконіжки.

Пошкоджені бутони в’януть, повисають на частково перегризеній квітконіжці або падають на ґрунт. Личинка продовжує розвиватися всередині відокремленого бутона, живлячись його тканинами.

Правильна наукова назва

Чинна назва виду — Anthonomus bisignifer Schenkling. У старій літературі використовувалися інші назви, зокрема Anthonomus bisignatus та Anthonomus signatus у трактуванні деяких японських авторів.

Ця історія назв може спричиняти плутанину з американським суничним квіткоїдом Anthonomus signatus Say. Це два різні види:

• Anthonomus bisignifer походить зі Східної Азії;
• Anthonomus signatus є північноамериканським видом;
• Anthonomus rubi поширений у Європі та частині Азії.

Де поширений японський суничний квіткоїд

За даними EPPO, вид відомий у Японії, на Корейському півострові та в окремих частинах Росії, переважно у Східному Сибіру й на Далекому Сході. У Японії його реєстрували на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю.

Підтверджених даних про поширення A. bisignifer в Україні не знайдено. У деяких європейських країнах обстеження підтвердили відсутність шкідника.

Рослини-господарі

Головною економічно важливою рослиною-господарем вважається садова полуниця Fragaria × ananassa. Шкідника також реєстрували на:

• малині, ожині та інших рослинах роду Rubus;
• дикорослих і культурних трояндах Rosa;
• деяких інших представниках родини розових.

За інформацією, наведеною EPPO, у сучасних умовах Японії пошкодження полуниці часто незначне, тоді як квітки садових троянд можуть уражуватися частіше.

Як виглядає японський суничний квіткоїд

Дорослий жук має довжину приблизно 2,5–4 мм. Його тіло стрункіше, ніж у близького американського виду.

Основні зовнішні ознаки:

• голова та передньоспинка темно-коричневі або чорні;
• надкрила від світло-коричневих до темно-червоно-коричневих;
• на надкрилах є темніша трикутна бічна ділянка;
• тіло вкрите видовженими білуватими й коричневими лусочками;
• щиток невеликий, густо вкритий білуватими лусочками;
• хоботок довгий, тонкий і вигнутий;
• на передніх стегнах є невеликий зубець;
• ноги переважно світло-коричневі, іноді з темнішими частинами стегон.

Розміри та забарвлення можуть відрізнятися між популяціями. У північній частині Японії трапляються дрібніші й темніші особини.

Яйце, личинка та лялечка

Яйце має довжину близько 0,59 мм і ширину приблизно 0,41 мм. Воно розміщується всередині квіткового бутона.

Докладного сучасного морфологічного опису личинки та лялечки A. bisignifer у використаних офіційних джерелах немає. EPPO зазначає, що вони, ймовірно, подібні до відповідних стадій малиново-суничного довгоносика A. rubi.

Життєвий цикл

Японський суничний квіткоїд має одне покоління на рік.

1. Дорослі жуки зимують, імовірно, у ґрунті, під рослинними рештками або в рослинності поблизу полів.
2. У тепліших частинах Японії вони виходять із зимівлі наприкінці березня або на початку квітня.
3. У прохолодніших районах вихід може починатися наприкінці квітня.
4. Після виходу жуки спаровуються.
5. Самка прогризає отвір у квітковому бутоні та відкладає всередину яйце.
6. Потім вона перегризає квітконіжку на кілька міліметрів нижче бутона.
7. Більшість пошкоджених бутонів падає, але частина залишається висіти на рослині.
8. Личинка розвивається всередині бутона, після чого там само заляльковується.
9. Молоді дорослі жуки з’являються протягом сезону, але не спаровуються до завершення зимівлі.

За історичними спостереженнями, яйце розвивається приблизно 4–9 днів, личинкова стадія — 10–50 днів, а лялечка — 4–9 днів. Значна мінливість тривалості личинкової стадії може бути пов’язана з температурою та іншими умовами.

Вплив температури на активність

Жуки можуть починати пересуватися полем уже за порівняно прохолодної погоди. За даними EPPO, активність повзання спостерігалася за температури повітря близько 7–10 °C залежно від сонячного нагрівання поверхні.

Літати жуки починають за вищої температури. У польових спостереженнях політ відзначали приблизно від 18 °C за достатнього прогрівання поверхні, а в лабораторних умовах — близько 23 °C.

Відкладання яєць посилюється зі збільшенням температури, тривалості сонячного освітлення та температури поверхні ґрунту. Найвища активність відзначалася за температури понад 20 °C і тривалого сонячного дня, хоча яйця відкладалися і за температури близько 12 °C.

Симптоми на полуниці

Найхарактерніші ознаки пов’язані з пошкодженням бутонів:

• частково перегризена квітконіжка;
• бутон, який повисає на тонкій частині квітконіжки;
• зів’ялий або побурілий нерозкритий бутон;
• відокремлені бутони на поверхні ґрунту або мульчі;
• отвори, зроблені дорослими жуками під час живлення або відкладання яєць;
• яйце, личинка чи лялечка всередині пошкодженого бутона;
• зменшення кількості квіток і потенційного врожаю за значного пошкодження.

Підрізаний бутон не може нормально розкритися та сформувати ягоду. Однак загальна втрата врожаю залежить від того, скільки бутонів пошкоджено, які це бутони в суцвітті та чи здатний сорт компенсувати втрату.

Наскільки небезпечний шкідник

У джерелах є певна розбіжність щодо господарського значення японського квіткоїда.

Відомості джерел	Як їх слід тлумачити
Історичні японські переліки зараховували вид до важливих шкідників культур	Це підтверджує здатність виду пошкоджувати полуницю, але не характеризує сучасні щорічні втрати
У префектурі Нара повідомлялося про ураження до 50% рослин, у тому числі під накриттям	Йдеться про частку атакованих рослин, а не обов’язково про 50% втрати товарного врожаю
Таксономічна праця 1994 року називає шкоду полуниці незначною за сучасної агротехніки	Значення шкідника може зменшуватися завдяки технології вирощування та контролю інших комах
EFSA характеризує вид як періодичного шкідника, а сильне пошкодження — як рідкісне	Ризик існує, але масштаб можливого впливу в новому регіоні залишається невизначеним
Сучасних публікацій про господарське значення та контроль мало	Не можна надійно встановити універсальний поріг шкодочинності або прогноз втрат

Отже, A. bisignifer здатний пошкоджувати полуницю, але не доведено, що він постійно спричиняє значні втрати в сучасних насадженнях.

З чим можна сплутати японського квіткоїда

Вид або проблема	Подібність	Відмінність
Малиново-суничний довгоносик Anthonomus rubi	Відкладання яйця в бутон і підгризання квітконіжки	Поширений у Європі; дорослий жук має інші морфологічні ознаки
Американський суничний квіткоїд Anthonomus signatus	Майже однаковий тип пошкодження та близька спорідненість	Північноамериканський вид; A. bisignifer має стрункіше тіло й відмінності у члениках вусиків
Заморозок	Бутони буріють і не розкриваються	Немає характерного перегризання квітконіжки та личинки всередині
Сіра гниль	Бутони й квітки відмирають	За вологої погоди може з’являтися сірий наліт; квітконіжка не підрізана
Гусениці	Пошкодження квіток і бутонів	Зазвичай залишають нерівно обгризені тканини, екскременти або павутиння
Механічне пошкодження	Зламані або опалі бутони	Усередині немає стадій довгоносика, а пошкодження не має типового вигляду

Як проводити обстеження

Огляд потрібно зосередити на періоді формування та розвитку квіткових бутонів.

1. Огляньте бутони на краях і всередині насадження.
2. Шукайте частково перегризені квітконіжки.
3. Збирайте звисаючі та опалі бутони.
4. Обережно розкрийте частину бутонів і перевірте їх на яйця, личинок або лялечок.
5. Шукайте дорослих жуків на бутонах і прилеглих частинах рослин.
6. Помістіть зразки у міцну закриту ємність.
7. Зафіксуйте місце, дату, походження розсади та кількість пошкоджених рослин.
8. Передайте матеріал до ентомологічної або фітосанітарної лабораторії.

Стандарт EPPO для обстеження місць вирощування розсади полуниці рекомендує шукати дорослих жуків і досліджувати відокремлені бутони, у яких можуть бути яйця, личинки або лялечки.

Як шкідник може поширюватися

Дорослі жуки здатні ходити та літати, але даних про природну швидкість поширення A. bisignifer

Основними можливими шляхами занесення на значні відстані вважаються:

• розсада полуниці;
• рослини малини й ожини для садіння;
• саджанці троянд;
• рослини з ґрунтом і рослинними рештками;
• випадкове потрапляння дорослих жуків у партії свіжих плодів;
• тара та інші матеріали, пов’язані з переміщенням рослин.

EPPO вважає рослини троянд, малини, ожини та полуниці для садіння важливішими потенційними шляхами, ніж самостійний переліт дорослих жуків на великі відстані.

Що робити при підозрі на японського квіткоїда

• припинити переміщення розсади та інших рослин із підозрілої ділянки;
• зібрати дорослих жуків і пошкоджені бутони для визначення;
• ізолювати зразки у закритій тарі;
• сфотографувати пошкодження та дорослих комах;
• записати походження посадкового матеріалу;
• звернутися до державної фітосанітарної служби або спеціалізованої лабораторії;
• не проводити масове знищення рослин до отримання офіційних інструкцій.

Актуальний регуляторний статус виду в Україні, порядок повідомлення та офіційні заходи потрібно перевіряти за чинним національним законодавством.

Профілактика

• використовувати сертифікований посадковий матеріал;
• перевіряти країну та місце походження розсади;
• оглядати рослини полуниці, малини, ожини й троянд перед висаджуванням;
• не висаджувати матеріал із підрізаними або зів’ялими бутонами без перевірки;
• видаляти з імпортованих рослин ґрунт і рослинні рештки відповідно до фітосанітарних вимог;
• зберігати документи про походження партій;
• проводити обстеження під час формування бутонів;
• навчати працівників розпізнавати характерні звисаючі бутони.

Чи існують засоби контролю

EPPO зазначає, що опублікованої сучасної інформації про безпосередній контроль Anthonomus bisignifer дуже мало. У старих джерелах згадувалися речовини, які нині можуть бути забороненими, незареєстрованими або неприйнятними через ризики для довкілля.

Припущення, що засоби проти A. rubi можуть діяти і проти A. bisignifer, не замінює випробувань та офіційної реєстрації. Для карантинного організму першочерговими є не самостійні обробки, а ізоляція, лабораторне підтвердження та виконання розпоряджень фітосанітарної служби.

Екологічна роль довгоносиків

У природному ареалі довгоносики є частиною екосистем і харчових мереж. Їхніми яйцями, личинками та дорослими жуками живляться хижі комахи, павуки, птахи та інші тварини. Окремі паразитоїди можуть розвиватися за рахунок личинок квіткоїдів.

Рослиноїдні комахи також впливають на формування насіння та чисельність дикорослих рослин. Проте переміщення виду за межі природного ареалу може створювати ризик для культурних рослин і місцевих екосистем.

Висновок

Японський суничний квіткоїд Anthonomus bisignifer — східноазійський довгоносик, який відкладає яйця у бутони полуниці та підгризає квітконіжки. Його найхарактерніша ознака — частково відокремлені бутони, що звисають із рослин, і бутони на поверхні ґрунту.

Сильне пошкодження полуниці можливе, але, за оцінкою EFSA, трапляється рідко, а сучасних відомостей про економічні втрати недостатньо. Для України головне значення має недопущення занесення виду із садивним матеріалом. Візуально відрізнити його від інших квіткоїдів складно, тому підозрілі знахідки потребують лабораторного підтвердження.

Поширені питання