Японський жук

Японський жук Popillia japonica — пластинчастовусий жук із металічно-зеленим тілом, мідно-коричневими надкрилами та характерними білими пучками волосків уздовж країв черевця. Дорослі жуки живляться листям, квітками та плодами багатьох культур, а личинки розвиваються у ґрунті й пошкоджують корені трав та інших рослин.

Полуниця Fragaria × ananassa входить до підтвердженого переліку рослин-господарів. Проте японський жук надзвичайно багатоїдний: дорослих особин зареєстровано більш ніж на 300 видах культурних і дикорослих рослин.

Як виглядає японський жук

Дорослий жук

Доросла комаха має овальне тіло завдовжки приблизно 8–11 мм і завширшки 5–7 мм.

Характерні ознаки:

• голова та передньоспинка блискучі, металічно-зелені;
• надкрила мідно-коричневі або бронзові;
• уздовж кожного боку черевця розміщено п’ять пучків білих волосків;
• ще два білі пучки видно на задньому кінці черевця;
• загалом по краях і на кінці черевця помітно 12 білих пучків;
• тіло компактне й овальне;
• самки зазвичай дещо більші за самців.

Поєднання зеленого металічного забарвлення, бронзових надкрил і білих бічних пучків є найзручнішою польовою ознакою.

Личинка

Личинка — білий або кремовий хрущоподібний черв із коричневою головою, трьома парами грудних ніг і С-подібно зігнутим тілом. Доросла личинка може досягати приблизно 20–25 мм.

Личинки японського жука схожі на личинок хрущів та інших пластинчастовусих жуків. Для точного визначення досліджують розміщення щетинок і шипиків на нижньому боці останнього сегмента черевця. У Popillia japonica центральні шипики утворюють характерний V-подібний рисунок.

Походження та поширення

Природний ареал японського жука охоплює Японію та прилеглі райони північно-східної Азії. На початку XX століття його випадково занесли до Північної Америки, де він став значно серйознішим шкідником, ніж у природному ареалі.

У Європі осередки або знахідки реєстрували, зокрема, в Італії, Швейцарії, Португалії та деяких інших країнах. Розподіл шкідника змінюється внаслідок нових виявлень і офіційних заходів, тому актуальні карти потрібно перевіряти в EPPO та національних фітосанітарних ресурсах.

Європейська комісія включає Popillia japonica до переліку пріоритетних карантинних шкідників через потенційно значний економічний, екологічний і соціальний вплив.

Рослини-господарі

Дорослі японські жуки можуть живитися листям, квітками або плодами багатьох рослин, серед яких:

• полуниця;
• малина та інші ягідні культури;
• виноград;
• яблуня, слива, персик і вишня;
• кукурудза;
• соя та квасоля;
• троянди;
• липа;
• в’яз;
• береза;
• декоративні та дикорослі рослини.

Наявність жука на рослині не завжди означає, що вона є придатним місцем для повного розвитку всіх його стадій. Дорослі можуть прилітати для живлення, тоді як яйця самки переважно відкладають у вологий ґрунт, часто на трав’янистих ділянках.

Пошкодження полуниці дорослими жуками

На полуниці дорослі жуки потенційно можуть пошкоджувати листки, квітки та ягоди. Основні можливі ознаки:

• нерівні отвори між жилками листка;
• скелетування листків, коли зберігаються переважно жилки;
• обгризені пелюстки та інші частини квіток;
• нерівні поверхневі пошкодження ягід;
• поява груп жуків на окремих рослинах;
• побуріння сильно пошкодженого листя.

Японські жуки мають схильність збиратися групами. Пошкоджене листя виділяє леткі речовини, які можуть приваблювати додаткових особин. Тому одна рослина або частина насадження іноді пошкоджується сильно, тоді як сусідні рослини залишаються майже неушкодженими.

Дорослі жуки активніше живляться у теплі, ясні дні за температури приблизно 21–35 °C і достатньої вологості повітря. У дощову, прохолодну та вітряну погоду їхня активність зменшується.

Чи пошкоджують личинки корені полуниці

Личинки живуть у ґрунті та живляться переважно коренями трав. Найкраще вивчені їхні пошкодження газонів, пасовищ, спортивних майданчиків і трав’янистих розсадників.

У старіших фітосанітарних джерелах згадувалося, що личинки можуть серйозно пошкоджувати полуницю та рослини у розсадниках. Сучасний докладний опис EPPO робить основний акцент на коренях трав, але зазначає, що личинки можуть живитися коренями рослин, які ростуть у місці відкладання яєць.

Тому можливість пошкодження коренів полуниці не можна виключати, особливо якщо насадження межує із задернованими ділянками або закладене після трав. Однак симптоми на коренях неспецифічні, а господарське значення личинок саме для полуниці описане гірше, ніж для газонних трав.

Життєвий цикл

У більшості регіонів японський жук має одне покоління на рік. У прохолодному кліматі розвиток частини популяції може тривати два роки.

1. Навесні личинки, які перезимували в ґрунті, піднімаються ближче до поверхні та продовжують живлення.
2. Після завершення розвитку вони утворюють у ґрунті камеру й заляльковуються.
3. Дорослі жуки виходять переважно влітку.
4. Вони живляться, спаровуються та можуть утворювати великі скупчення на привабливих рослинах.
5. Самки закопуються у вологий ґрунт на глибину кількох сантиметрів і відкладають яйця по одному або невеликими групами.
6. Одна самка може відкласти приблизно 40–60 яєць.
7. Через 10–14 днів, залежно від температури, виходять молоді личинки.
8. Личинки живляться коренями й проходять три віки.
9. Восени личинки третього віку заглиблюються приблизно на 10–20 см і зимують.

Дорослі жуки живуть приблизно 30–45 днів. Період їхнього льоту залежить від регіону: у помірному кліматі він зазвичай припадає на червень–вересень, із піком у середині літа.

Як японський жук поширюється

Дорослі жуки добре літають і можуть переміщуватися між полями. Проте особливо небезпечним є перенесення за допомогою діяльності людини.

Можливі шляхи поширення:

• ґрунт із яйцями, личинками або лялечками;
• рослини для садіння з ґрунтовою грудкою;
• рулонний газон;
• транспортні засоби, літаки, потяги та вантажі, на яких випадково перебувають дорослі жуки;
• свіжа рослинна продукція;
• відходи й рослинні рештки із заражених територій.

Саме переміщення ґрунту та рослин із ґрунтовою грудкою могло відіграти важливу роль у занесенні шкідника до нових регіонів.

З чим можна сплутати пошкодження

Організм або проблема	Подібні ознаки	Відмінність
Садовий хрущик Phyllopertha horticola	Металічне забарвлення, обгризання листків і квіток	Не має характерного ряду білих пучків уздовж черевця, відрізняється забарвленням передньоспинки
Жуки Hoplia	Пошкодження квіток і листя, металічні або світлі лусочки	Інша форма тіла та відсутність типових 12 білих пучків японського жука
Личинки хрущів	Білі С-подібні личинки у ґрунті, пошкодження коренів	Розрізняються за рисунком щетинок на кінці черевця та іншими морфологічними ознаками
Листоїди	Отвори й скелетування листків	Дорослі жуки зазвичай менші й не мають характерного металічно-зеленого тіла з білими пучками
Гусениці	Нерівні отвори у листках, пошкоджені квітки	Можна знайти гусениць, екскременти або павутиння; відсутні скупчення характерних жуків
Слимаки	Нерівні отвори у листках і ягодах	Частіше активні вночі та залишають слизові сліди
Жуки-блискітники	Пошкодження стиглих ягід	Зазвичай дрібніші, темні або плямисті, часто приваблюються перезрілими й пошкодженими плодами

Як проводити моніторинг

Огляд дорослих жуків

1. Оглядайте полуницю з початку літа, особливо в теплі сонячні дні.
2. Перевіряйте верхні частини рослин, квітки та ягоди.
3. Звертайте увагу на групове скелетування листків.
4. Оглядайте сусідні троянди, виноград, малину та інші привабливі культури.
5. Фотографуйте підозрілих жуків зверху й збоку, щоб були помітні білі пучки.
6. Зберігайте екземпляр у закритій міцній ємності для лабораторного визначення.

Перевірка ґрунту

Ґрунтове обстеження доцільне на задернованих ділянках, поблизу газонів і на полях, де помічено дорослих жуків. Білі личинки потрібно передавати для визначення, оскільки за загальним виглядом відрізнити їх неможливо.

Чи допомагають феромонні пастки

Офіційні служби використовують спеціальні пастки для виявлення та моніторингу японського жука. Проте встановлення таких пасток без плану контролю безпосередньо біля полуниці може збільшити кількість жуків на ділянці.

University of Minnesota Extension зазначає, що приваблювальні пастки часто притягують більше жуків, ніж здатні спіймати. У результаті пошкодження рослин біля пастки може посилитися.

Що робити при виявленні підозрілого жука

• помістити жука в надійно закриту ємність;
• зробити фотографії зверху, збоку та з боку кінця черевця;
• записати точне місце й дату знахідки;
• не перевозити рослини, ґрунт або дерен із ділянки;
• оглянути сусідні рослини на наявність скупчень;
• звернутися до фітосанітарної служби або ентомологічної лабораторії;
• виконувати офіційні інструкції щодо подальшого обстеження.

Не слід самостійно оголошувати знахідку японського жука лише за фотографією, якщо характерні ознаки не підтверджені фахівцем.

Захист полуниці

У регіонах, де японський жук уже поширений, застосовують інтегровані заходи:

• регулярний огляд рослин із початку льоту жуків;
• раннє видалення перших дорослих особин із невеликих ділянок;
• використання дрібної сітки після завершення запилення;
• збирання стиглих ягід без перетримування на рослинах;
• видалення пошкоджених і гнилих плодів;
• контроль стану трав’янистих ділянок поблизу насадження;
• недопущення переміщення зараженого ґрунту;
• збереження природних ворогів;
• застосування препаратів лише після підтвердження виду та оцінки ризику.

На невеликих ділянках дорослих жуків можна струшувати з рослин у ємність рано-вранці, коли вони менш активні. Однак у регіоні, де вид має карантинний статус, спосіб поводження зі зібраними комахами потрібно погоджувати з фітосанітарною службою.

Сітка може захистити рослини від дорослих жуків, але її не слід встановлювати під час цвітіння, якщо вона перешкоджає доступу бджіл та інших запилювачів.

Природні вороги та екологічна роль

У природному ареалі японський жук є частиною харчових мереж. Його яйцями та личинками живляться хижі ґрунтові безхребетні, птахи й деякі ссавці. Дорослих жуків поїдають птахи, павуки та хижі комахи. Відомі також паразитоїди, які розвиваються на личинках або дорослих жуках.

Личинки пластинчастовусих жуків беруть участь у ґрунтових процесах, хоча живлення живими коренями може завдавати шкоди рослинам. За межами природного ареалу P. japonica здатний формувати надмірно численні популяції та порушувати місцеві екологічні зв’язки.

Висновок

Японський жук Popillia japonica — інвазійний багатоїдний шкідник, дорослі особини якого можуть скелетувати листки, пошкоджувати квітки та плоди полуниці. Личинки живуть у ґрунті та живляться переважно коренями трав, хоча можливе пошкодження коренів інших рослин.

Головними діагностичними ознаками дорослого жука є металічно-зелені голова й передньоспинка, бронзові надкрила та 12 білих пучків волосків уздовж боків і на кінці черевця. Через карантинний статус підозрілу знахідку потрібно передати фітосанітарним фахівцям, не переміщуючи рослини або ґрунт із ділянки.

Поширені питання