Гірничо-Алтайська порода кіз є першою вітчизняною породою, що була цілеспрямована виведеною. Для цього в другій половині 20 століття місцевих дрібних кіз, що не могли похвалитись високою продуктивністю схрещували з Придонськими козлами. Надалі відбувався цілеспрямований відбір і підбор тварин у селекційних стадах. Окрім цього, застосовували складний відтворювальний метод схрещування. Жива маса родоначальника породи, Придонського козла, складала 96,7 кг.
Опис породи
Масть Гірничо-Алтайської породи кіз - чорна, рідше зустрічається білий окрас. По масті, статурі і величині вони радше одноматнітні.
Для цих тварин характерна гармонійна статура при міцній конституції та сформованих м’язах. Вони добре пристосовані до суворих умов цілорічного пасовищного утримання в гірській місцевості.
Висота в холці в середньому близько 55-70 см.
Коса довжина тулуба 60-65 см.
Обхват грудей за лопатками 75-80 см.
Кістяк легкий, добре розвинений.
Ноги міцні, поставлені прямо.
Кінцівки кіз покриті коротким волоссям. Їм майже ніколи не роблять розчищення та обрізку копит, проте не пошкоджуються і кульгавість не є притаманною цій породі.
Шерсть Гірничо-Алтайських кіз складається з однотонного сірого пуху (75%) і остьового волокон чорного кольору (25%). Пух високої технологічної якості - довгий, міцний на розрив. Він є цінною сировиною для пухов’язальної промисловості. Технологи відзначають, що пух Гірничо-Алтайської кози не вимагає додаткової наладки обладнання. Вироби з нього добре виглядають, дуже м’які та гарно блищать.
Розповсюдження
Порода широко поширена в Центральних і Південно-Східних районах Гірського Алтаю. А також в країнах Європи, Казахстані, Монголії, Китаї. У Росії - в Хакасії, Тиві, Дагестані та інших регіонах.
Дата публікації: 08 гру 2017
Оновлено: 11 чер 2023
Логін приєднатися до обговорення