Арміляріозна коренева гниль лохини: ознаки опенька, діагностика та захист насаджень

Арміляріозна коренева гниль лохини, або опенькова коренева гниль, — грибкова хвороба коренів і нижньої частини куща, яку спричиняють гриби роду Armillaria. Збудник може тривалий час зберігатися у старих пнях, коренях і залишках деревини, а потім заражати висаджені на ділянці кущі лохини.

Хвороба трапляється на лохині порівняно рідко, але в заражених осередках може спричиняти поступовий занепад, відмирання окремих гілок або загибель цілих рослин. Найхарактернішими ознаками є білі віялоподібні плівки міцелію під корою, чорні шнуроподібні ризоморфи та скупчення медово-коричневих грибів біля основи куща.

Що таке арміляріозна коренева гниль

Armillaria — рід грибів, які можуть жити як патогени на живих рослинах і як сапротрофи на мертвій деревині. Після загибелі дерева або куща гриб здатний продовжувати існування у великих коренях, пнях та інших деревних рештках у ґрунті.

American Phytopathological Society зазначає кілька видів, здатних спричиняти арміляріоз лохини:

• Armillaria mellea;
• Armillaria gallica;
• Armillaria solidipes, яку в старіших джерелах можуть називати Armillaria ostoyae.

У різних країнах і природних зонах видовий склад Armillaria відрізняється. Тому виявлені гриби біля куща не слід автоматично називати Armillaria mellea лише за кольором плодових тіл.

Чому хвороба особливо небезпечна на колишніх лісових ділянках

Найбільший ризик пов’язаний із ділянками, на яких раніше росли дерева або багаторічні деревні культури. Після розчищення лісу чи старого саду в ґрунті можуть залишатися пні та великі корені, колонізовані Armillaria.

Oregon State University, Michigan State University та University of Connecticut звертають особливу увагу на землі, нещодавно звільнені від лісової рослинності. Гриб зберігається у підземних деревних рештках, а корені молодої лохини з часом контактують із джерелом інфекції.

Потенційно ризикованими є ділянки:

• після викорчовування лісу;
• після старого плодового саду;
• із залишеними в ґрунті пнями та великими коренями;
• поруч із деревами, які загинули від кореневої гнилі;
• де використовували неперевірену деревину або тріску із заражених рослин.

Як поширюється Armillaria

Основними джерелами інфекції є колонізовані пні, залишені корені та інші деревні рештки. Гриб може переходити до здорової рослини двома основними шляхами:

• через безпосередній контакт кореня лохини з інфікованим коренем або деревиною;
• за допомогою ризоморфів, які ростуть у ґрунті від зараженого джерела до нових коренів.

Ризоморфи — це щільні шнуроподібні структури гриба. Зовні вони можуть нагадувати тонкі корені або чорні шнурки. Саме тому англійською хворобу іноді називають shoestring root rot — «шнуроподібна коренева гниль».

Плодові тіла утворюють спори, які поширюються повітрям. Однак у профільних рекомендаціях для лохини основне значення надають збереженню гриба в деревині, контакту коренів і поширенню ризоморфами.

Хвороба може розвиватися повільно. Помітні надземні симптоми іноді з’являються лише через кілька сезонів після зараження, коли значна частина кореневої системи або тканин біля основи куща вже пошкоджена.

Перші ознаки арміляріозу на лохині

Початкові надземні симптоми неспецифічні. Уражена рослина може виглядати так, наче їй бракує води або елементів живлення.

Можливі прояви:

• послаблення приросту;
• загальне зниження життєздатності куща;
• дрібне листя;
• жовте або бліде забарвлення листкових пластинок;
• зменшення кількості ягід;
• в’янення окремих гілок;
• поступове відмирання пагонів;
• швидка або повільна загибель усього куща.

Окремі гілки можуть відмирати раніше, ніж решта куща. В інших випадках рослина кілька років поступово втрачає силу, а потім швидко гине після додаткового стресу.

Найхарактерніші ознаки гриба

Білі міцеліальні віяла під корою

Однією з найважливіших діагностичних ознак є білі або кремово-білі плівки міцелію між корою та деревиною. Вони можуть мати віялоподібну форму й утворювати розгалужений рисунок.

Для огляду обережно відкривають кореневу шийку або великий уражений корінь і відокремлюють невелику ділянку мертвої чи відсталої кори. Найінформативнішою є межа між живою та ураженою тканиною.

Білий міцелій не слід плутати з природно світлою внутрішньою поверхнею кори, пліснявою на давно відмерлій деревині або коренями інших рослин.

Чорні ризоморфи

Ризоморфи Armillaria мають вигляд чорних, темно-коричневих або майже чорних шнурків. Вони можуть:

• бути прикріпленими до поверхні коренів;
• розміщуватися під корою;
• простягатися вільно у ґрунті;
• з’єднувати заражені деревні рештки з коренями сусідніх рослин.

Молоді ризоморфи можуть бути світлішими, тому колір не завжди однаковий. Їх потрібно оцінювати разом з іншими ознаками.

Плодові тіла біля основи куща

За відповідної вологості біля основи ураженої рослини можуть з’являтися скупчення жовтуватих, медових або коричневих грибів. Вони також можуть виходити на поверхню над інфікованими коренями на певній відстані від куща.

Плодові тіла зазвичай утворюються сезонно, тому їхня відсутність не виключає арміляріоз. Крім того, біля лохини можуть рости інші види грибів, не пов’язані з хворобою коренів.

Що відбувається з коренями

Armillaria уражує великі корені та тканини біля основи куща. Гриб руйнує камбій і деревину, через що порушується транспортування води до надземної частини.

Корені можуть:

• темніти;
• втрачати щільність;
• загнивати;
• відокремлюватися від кори;
• мати білі міцеліальні плівки під корою;
• бути вкритими ризоморфами.

Коли ураження поширюється навколо кореневої шийки, гриб фактично окільцьовує основу рослини. Після цього водопостачання крони різко погіршується, і кущ може швидко загинути.

Арміляріоз чи фітофторозна коренева гниль

Фітофтороз є значно поширенішою та краще задокументованою кореневою хворобою лохини. Обидва захворювання спричиняють слабкий ріст, пожовтіння, почервоніння, в’янення, відмирання пагонів і загибель рослин.

Основна різниця полягає в ознаках самого збудника. За арміляріозу можна виявити білі міцеліальні віяла, чорні ризоморфи та іноді плодові тіла. За фітофторозу таких структур немає.

Проблема	Надземні симптоми	Ознаки на коренях і біля основи куща
Арміляріозна коренева гниль	Поступове ослаблення, дрібне хлоротичне листя, в’янення гілок, загибель куща	Білі міцеліальні віяла під корою, чорні ризоморфи, іноді скупчення медово-коричневих грибів
Фітофторозна коренева гниль	Слабкий ріст, пожовтіння або почервоніння, крайовий опік, дефоліація та відмирання	Темно-коричневі або чорні загнилі корені без ризоморфів і міцеліальних віял Armillaria
Фузаріозна коренева гниль	Хлороз, в’янення, некроз гілок, поступовий занепад	Побуріння коренів і кореневої шийки; потрібне лабораторне визначення Fusarium
Перезволоження без підтвердженого патогена	Слабкий приріст, пожовтіння, в’янення, передчасне опадання листя	Почорніння тонких корінців, запах анаеробного субстрату, застій води; немає характерних структур Armillaria
Ботріосферіозне відмирання стебел	Раптове в’янення окремих пагонів або частини куща	Внутрішнє побуріння деревини пагонів; корені можуть залишатися без ознак Armillaria
Пошкодження личинками хруща або гризунами	В’янення, слабкий ріст або раптова загибель	Обгризені чи механічно пошкоджені корені без міцеліальних віял і ризоморфів

Як обстежити підозрілу рослину

1. Перевірте, чи відмирає один кущ або формується група хворих рослин.
2. Оцініть стан сусідніх кущів і старих дерев на межі ділянки.
3. Обережно відкрийте кореневу шийку, не руйнуючи всі тканини.
4. Огляньте великі корені та основу стебел на наявність чорних ризоморфів.
5. На ділянці з відсталою або мертвою корою перевірте наявність білих міцеліальних плівок.
6. Пошукайте в ґрунті залишки старих коренів і деревини.
7. У сезон появи грибів огляньте основу куща та поверхню над великими коренями.
8. Для лабораторії відберіть частину кореня або кореневої шийки з межею між живою й ураженою тканиною.
9. Додайте до зразка ризоморфи або плодові тіла, якщо вони присутні.

Не слід обмежуватися аналізом давно загиблого кореня. Armillaria може жити на мертвій деревині, а інші гриби можуть вторинно заселяти тканину після загибелі рослини.

Що робити після підтвердження арміляріозу

1. Визначити межі осередку

Потрібно оглянути не лише загиблу рослину, а й сусідні кущі. Ризоморфи та інфіковані корені можуть виходити за межі видимої зони ураження.

Корисно нанести хворі й підозрілі рослини на схему плантації та відстежувати зміни протягом наступних сезонів.

2. Видалити джерело інфекції

Профільні рекомендації для лохини передбачають видалення уражених кущів разом із максимально можливою кількістю великих коренів. Якщо в ґрунті залишаються інфіковані корені, гриб може продовжувати існування та заражати нові рослини.

Рослинний матеріал потрібно винести з виробничої зони й утилізувати способом, дозволеним місцевими правилами. Не слід подрібнювати заражені корені для подальшого використання як мульчі або компосту біля лохини.

3. Перевірити старі пні та деревні рештки

На ділянці після лісу чи саду потрібно максимально ретельно видалити залишені пні й великі корені. Повністю очистити ґрунт від дрібних фрагментів практично неможливо, тому основна мета — прибрати найбільші джерела живлення й інфекції.

4. Не поспішати з повторною посадкою

Закордонні рекомендації радять залишати очищену ділянку без сприйнятливих деревних рослин протягом кількох років. Конкретний строк не слід автоматично переносити на українські умови: він залежить від кількості залишеної деревини, виду Armillaria, ґрунту та можливості повного корчування.

Рішення про повторне висаджування лохини потрібно приймати після оцінки ділянки фітопатологом. Заміна загиблого куща новим у ту саму яму без видалення заражених коренів створює високий ризик повторного ураження.

5. Скоригувати полив і зменшити стрес

Належний стан рослин не знищує Armillaria, але допомагає уникати додаткового ослаблення. Потрібно контролювати дренаж, рівномірність поливу, засолення, кислотність субстрату та механічні пошкодження коренів.

Чи потрібно прибирати деревну мульчу

Michigan State University та University of Connecticut повідомляють, що Armillaria може виживати на деревному матеріалі, зокрема у деревній трісці. На підтверджено зараженій ділянці мульчу, яка контактувала з ураженими коренями або містить підозрілу деревину, рекомендують видалити.

Це не означає, що будь-яка соснова кора чи деревна мульча автоматично спричиняє арміляріоз. У здорових насадженнях кора є звичайним компонентом технології вирощування лохини. Ризик пов’язаний передусім із матеріалом, колонізованим Armillaria, або з мульчею, яка безпосередньо контактувала із зараженим осередком.

Чи можна вилікувати заражений кущ

Коли Armillaria значно пошкодила великі корені та кореневу шийку, відновлення рослини малоймовірне. Відмерла деревина й зруйновані провідні тканини не відновлюються.

Авторитетні рекомендації для лохини не містять надійної лікувальної схеми, здатної усунути гриб із уже зараженої рослини та підземних деревних решток. Основний підхід полягає у профілактиці, видаленні джерел інфекції та недопущенні повторної посадки в заражений ґрунт без належної підготовки.

У закордонних джерелах згадуються ґрунтові фуміганти, біологічні агенти й бар’єри, але результати залежать від культури, виду Armillaria та умов ділянки. Такі методи не можна вважати підтвердженим універсальним лікуванням лохини в Україні.

Як запобігти арміляріозу перед закладанням плантації

• з’ясувати, які дерева або багаторічні культури росли на ділянці раніше;
• перевірити причини загибелі старих дерев;
• видалити пні та максимально можливу кількість великих коренів;
• не залишати заражену деревину в ґрунті;
• не використовувати підозрілу тріску або кору як мульчу;
• обстежити залишки коренів на наявність білих міцеліальних віял і ризоморфів;
• не висаджувати лохину відразу після неповного корчування зараженого саду або лісу;
• використовувати здоровий садивний матеріал;
• забезпечити належний дренаж і не травмувати корені;
• вести карту осередків загибелі рослин.

Типові помилки

• Називати арміляріозом будь-яку кореневу гниль. Більшість випадків потребує розмежування з фітофторозом та іншими причинами.
• Чекати появи грибів. Плодові тіла утворюються не щороку, тому їхня відсутність не виключає хвороби.
• Видаляти лише надземну частину куща. Основне джерело інфекції залишається в коренях і деревині у ґрунті.
• Висаджувати новий кущ у ту саму яму. Залишені інфіковані корені можуть заразити нову рослину.
• Переносити мульчу із зараженого осередку. Разом із деревним матеріалом можна перемістити гриб.
• Вважати будь-який білий наліт доказом Armillaria. Потрібно оцінювати характерні віяла міцелію разом із ризоморфами та іншими ознаками.
• Намагатися компенсувати в’янення надмірним поливом. Перезволоження додатково послаблює кореневу систему.

Висновок

Арміляріозна коренева гниль лохини найчастіше пов’язана із зараженими пнями, старими коренями та іншими залишками деревини у ґрунті. Рослини поступово слабшають, формують дрібне хлоротичне листя, втрачають урожайність, а їхні гілки в’януть і відмирають.

Найціннішими діагностичними ознаками є білі міцеліальні віяла під корою, чорні шнуроподібні ризоморфи та іноді скупчення медово-коричневих плодових тіл. Після підтвердження хвороби основними заходами є визначення меж осередку, видалення заражених кущів разом із великими коренями, очищення ґрунту від деревних решток і обережне планування повторної посадки.

Часті запитання

Джерела

•