Моніліоз лохини, або муміфікація ягід: симптоми, цикл розвитку та захист

Моніліоз лохини, або муміфікація ягід (mummy berry), — грибна хвороба, яку спричиняє Monilinia vaccinii-corymbosi. Вона уражує молоді пагони, листки, квіткові суцвіття та плоди. Хвороба має дві послідовні фази: навесні збудник викликає в’янення молодих пагонів і суцвіть, а після зараження квіток — перетворення ягід на тверді висохлі «мумії».

В Україні назву «моніліоз» частіше пов’язують із хворобами кісточкових і зерняткових культур. Проте моніліоз лохини спричиняє окремий спеціалізований збудник — Monilinia vaccinii-corymbosi. В англомовних джерелах хворобу переважно називають mummy berry, тобто муміфікацією ягід.

Збудника зазначено і в результатах польового дослідження лохини у степовій зоні України. На дослідній ділянці автори виявили комплекс грибних хвороб, до якого входив моніліоз. Цей результат підтверджує наявність проблеми в дослідженому насадженні, але не показує її поширення або шкодочинність у всіх регіонах України.

Як виглядає моніліоз лохини

Симптоми змінюються протягом сезону. Ранні ознаки з’являються на молодому прирості, а характерні муміфіковані ягоди формуються пізніше. Якщо оглядати тільки плоди під час збирання, весняну фазу хвороби можна пропустити.

Чому ягоди перетворюються на «мумії»

Після зараження квітки гриб проникає у зав’язь і розвивається всередині майбутнього плоду. Зелена ягода певний час може не відрізнятися від здорової. У міру її розвитку грибна тканина заміщує внутрішню частину плоду й утворює тверду структуру — псевдосклероцій.

Коли здорові ягоди починають синіти, заражені плоди залишаються світлими, набувають кремового, рожевого або лососевого відтінку, зморщуються та опадають. Пізніше вони висихають і стають твердими сіруватими «муміями».

Саме муміфікований плід забезпечує виживання збудника між сезонами. Якщо він залишається на поверхні ґрунту або у верхньому шарі рослинних решток, наступної весни за сприятливих умов на ньому можуть сформуватися апотеції — маленькі чашоподібні плодові тіла гриба.

Цикл розвитку моніліозу лохини

Розуміння циклу хвороби пояснює, чому заходи потрібно проводити ще до появи муміфікованих ягід.

1. Збудник зимує у муміфікованих плодах, які впали на землю.
2. Навесні з частини «мумій» виростають чашоподібні апотеції.
3. Апотеції вивільняють аскоспори, які повітряними потоками потрапляють на молоді листкові та квіткові пагони.
4. Заражені пагони й суцвіття в’януть, буріють і вкриваються масою вторинних спор — конідій.
5. Конідії потрапляють на відкриті квітки, зокрема за участю комах-запилювачів, а також можуть переноситися вітром і краплями води.
6. Гриб заражає зав’язь через квітку та розвивається всередині плоду.
7. Перед достиганням заражені ягоди змінюють колір, зморщуються й опадають.
8. Плоди висихають і перетворюються на нові «мумії», з яких може початися наступний цикл.

Таким чином, первинне зараження уражує молоді пагони й суцвіття, а вторинне — квітки та майбутні ягоди. Фунгіцид або інший захід, проведений після формування муміфікованих плодів, не може відновити втрачений урожай поточного сезону.

За яких умов хвороба розвивається

Моніліоз особливо пов’язаний із прохолодною вологою погодою навесні. Для вивільнення спор, зараження молодих тканин і розвитку весняного опіку важливі зволоження та наявність сприйнятливого молодого приросту. Пошкодження заморозком також може підвищувати сприйнятливість молодих пагонів.

Низинні ділянки можуть зазнавати сильнішого ураження, оскільки там частіше затримується волога і підвищується ризик весняних заморозків. Проте розташування плантації саме по собі не підтверджує хворобу: для її розвитку мають одночасно бути наявні збудник, сприйнятлива рослина й відповідні погодні умови.

Дослідження з Північної Америки наводять конкретні температурні межі, тривалість зволоження та календарні строки появи апотеціїв. Їх можна використовувати для розуміння біології гриба, але не як готову модель прогнозу для України.

Як відрізнити моніліоз від заморозку, сірої гнилі та інших проблем

Весняне в’янення пагонів і побуріння квіток не є унікальними ознаками моніліозу. Схожі пошкодження можуть виникати після заморозку або внаслідок сірої гнилі. Визначати причину потрібно за сукупністю ознак.

Що робити при виявленні муміфікованих ягід

Основне джерело первинної інфекції — торішні муміфіковані плоди. Тому практичні заходи передусім спрямовують на їх видалення або недопущення утворення апотеціїв.

Зберіть і видаліть «мумії»

У невеликих насадженнях муміфіковані ягоди можна збирати з кущів і поверхні ґрунту. Робити це доцільно не лише під час збору врожаю, а й після листопаду або до початку весняного розвитку гриба. Зібрані хворі плоди не слід залишати поруч із кущами чи додавати до матеріалу, який невдовзі повернеться під рослини без належного компостування.

На великих площах ручне збирання всіх муміфікованих ягід може бути економічно недоцільним. У таких умовах застосовують інші способи зменшення контакту «мумій» із поверхнею ґрунту.

Закрийте муміфіковані плоди шаром мульчі

NC State Extension рекомендує вкривати «мумії» шаром мульчі завтовшки приблизно 7,5–10 см. Penn State Extension наводить мінімальний шар близько 5 см. Різниця в рекомендаціях пояснюється регіональними умовами та виробничими системами. Спільний принцип полягає в тому, що суцільний шар має фізично перешкоджати виходу апотеціїв на поверхню.

Перед додаванням мульчі потрібно враховувати вже наявну товщину шару, стан кореневої системи, водний режим і властивості матеріалу. Просте нерівномірне розкидання невеликої кількості мульчі не гарантує пригнічення апотеціїв.

Обережно використовуйте механічний обробіток

Деякі американські рекомендації передбачають неглибоке загортання муміфікованих плодів ґрунтом або переміщення їх у міжряддя з подальшим обробітком. Цей підхід може бути придатним не для кожної плантації. Лохина має поверхневу кореневу систему, тому глибоке або агресивне розпушування поблизу кущів може пошкодити корені. Спосіб обробітку потрібно узгоджувати з конструкцією насадження та системою утримання міжрядь.

Видаляйте уражені пагони й суцвіття

Видалення помітно зів’ялих молодих пагонів і суцвіть може скоротити кількість вторинних спор, які потрапляють на квітки. Найреальніше виконати це в невеликих насадженнях або за поодинокого ураження. При масовій появі симптомів ручне видалення не замінить комплексної системи захисту.

Фунгіцидний захист від моніліозу

Оскільки хвороба має дві фази зараження, строки профілактичного захисту пов’язують із розвитком рослини та збудника. Перший період ризику починається під час появи сприйнятливого молодого приросту й вивільнення спор з апотеціїв. Другий охоплює цвітіння, коли вторинні спори можуть заразити квітки та майбутні плоди.

Закордонні дорадчі служби описують обробки від початку розвитку бруньок до завершення цвітіння. Однак точні календарні дати, інтервали та препарати залежать від місцевого клімату, виду лохини, фази розвитку, погоди, рівня інфекції та реєстрації засобів захисту рослин.

Поява зів’ялих пагонів не завжди означає, що запізніла обробка зупинить уже наявне ураження. University of Maine Extension звертає увагу, що спори, які утворилися на відмерлих пагонах і суцвіттях, заражають квітки, але не викликають нових первинних опіків листкових пагонів. Отже, рішення про наступний захід потрібно приймати з урахуванням поточної фази цвітіння та підтвердженого діагнозу, а не лише факту появи відмерлих тканин.

Моніліоз і комахи-запилювачі

Бджоли та інші комахи-запилювачі виконують важливу екологічну й господарську роль, переносячи пилок між квітками лохини. Водночас збудник моніліозу використовує цей природний шлях: вторинні спори з уражених пагонів можуть потрапляти на тіла комах і переноситися до здорових квіток.

Це не означає, що для боротьби з хворобою потрібно знищувати або відлякувати запилювачів. Захист має бути спрямований на джерела грибної інфекції та проведений так, щоб мінімізувати вплив на корисних комах. University of Maine Extension рекомендує за можливості уникати обробок під час активного льоту запилювачів і, якщо дозволений етикеткою захід під час цвітіння є необхідним, проводити його після завершення денної активності комах.

Профілактика муміфікації ягід

• використовуйте здоровий посадковий матеріал;
• не переносьте до нового насадження ґрунт, мульчу або рослинні рештки разом із муміфікованими ягодами;
• оглядайте поверхню під кущами від початку весняного розвитку рослин;
• збирайте муміфіковані плоди з кущів і поверхні ґрунту, якщо це практично можливо;
• підтримуйте достатній шар мульчі, здатний перешкодити виходу апотеціїв;
• не застосовуйте глибокий обробіток ґрунту біля поверхневих коренів лохини;
• позначайте ділянки, на яких навесні з’являлося найбільше зів’ялих пагонів і суцвіть;
• видаляйте поодинокі уражені пагони до масового утворення вторинних спор, якщо це можливо;
• не допускайте тривалого зволоження кущів поливом дощуванням у період ризику;
• за потреби хімічного захисту використовуйте тільки дозволені на лохині засоби відповідно до офіційної етикетки.

Типові помилки

• Шукати моніліоз лише під час достигання ягід і не оглядати молоді пагони навесні.
• Вважати кожен зів’ялий пагін проявом муміфікації ягід без диференційної діагностики.
• Залишати муміфіковані плоди під кущами після збирання.
• Насипати занадто тонкий або нерівномірний шар мульчі й очікувати повного припинення хвороби.
• Глибоко обробляти ґрунт у прикореневій зоні лохини.
• Починати захист лише після появи муміфікованих ягід, коли втрачений плід уже не можна відновити.
• Користуватися закордонним календарем обробок без урахування місцевої погоди та фаз розвитку рослин.
• Проводити обробки під час активного льоту бджіл без урахування етикетки та ризику для запилювачів.

Висновок

Моніліоз лохини проходить складний цикл, у якому торішні муміфіковані ягоди спричиняють весняне зараження пагонів, а спори з уражених молодих тканин заражають квітки та майбутні плоди. Саме тому боротьба з хворобою починається не під час збирання врожаю, а з контролю «мумій» під кущами та спостереження за молодим приростом.

Найнадійніший підхід поєднує видалення або ізоляцію муміфікованих ягід, достатній шар мульчі, обережний догляд за ґрунтом, контроль весняних симптомів і, за підтвердженої потреби, своєчасний захист дозволеними засобами. Жоден окремий захід не замінює правильної діагностики й систематичного спостереження за насадженням.

Часті запитання