Екзотичні сисні шкідники лохини: цикадки, щитівки, білокрилки та ризик перенесення збудників

Екзотичні цикадки, щитівки, червці та білокрилки можуть потрапляти до нових регіонів разом із саджанцями, зрізаними гілками, листям, контейнерами й транспортом. Через невеликі розміри та приховане розташування на нижньому боці листків, у бруньках або тріщинах кори вони нерідко залишаються непоміченими під час поверхневого огляду рослин.

Одні сисні комахи послаблюють лохину безпосередньо, споживаючи рослинний сік. Інші виділяють медвяну росу, на якій розвиваються сажисті гриби. Окрему небезпеку становлять комахи-переносники: вони можуть передавати фітоплазми, бактерії або віруси між рослинами.

До видів, які заслуговують на увагу під час фітосанітарного контролю лохини, належать інвазійна цикадка Pochazia shantungensis, склоподібнокрила цикадка Homalodisca vitripennis, гостроголові цикадки Scaphytopius, індійська воскова щитівка Ceroplastes ceriferus і білокрилка Tetraleurodes ursorum.

Основні екзотичні та інвазійні сисні шкідники лохини

Вид або група	Зв’язок із лохиною	Основна небезпека	Можливий шлях занесення
Pochazia shantungensis	Лохина та Vaccinium corymbosum підтверджені як рослини-господарі	Висмоктування флоемного соку, медвяна роса, сажистий наліт, пошкодження молодих пагонів під час відкладання яєць	Садивні рослини, зрізані гілки, транспорт і контейнери
Homalodisca vitripennis	Види Vaccinium входять до переліку рослин, на яких комаха живиться	Перенесення бактерії Xylella fastidiosa, що спричиняє бактеріальний опік листя лохини	Яйця на листі садивних рослин; переміщення дорослих комах
Scaphytopius magdalensis та близькі види	Пов’язані з лохиною у Північній Америці	Перенесення фітоплазми карликовості лохини	Заражений посадковий матеріал переносить фітоплазму; цикадки поширюють її в насадженні
Ceroplastes ceriferus	Рід Vaccinium зазначений серед господарів EPPO	Висмоктування соку, медвяна роса, сажисті гриби, ослаблення пагонів	Садивні рослини, зрізані гілки та листя
Tetraleurodes ursorum	Підтверджено живлення на лохині у США	Колонії на нижньому боці листків, медвяна роса, сажистий наліт, пожовтіння та опадання листя за високої чисельності	Садивні рослини з яйцями, німфами або дорослими білокрилками

Pochazia shantungensis на лохині

Pochazia shantungensis, яку в старіших публікаціях також називали Ricania shantungensis, походить з Азії. Вид став інвазійним у Республіці Корея, а пізніше був виявлений у Туреччині та в окремих районах Європи. EFSA підтверджує його присутність в обмежених районах Франції, Італії та Нідерландів. Окремі знахідки також фіксували в Німеччині, де осередок було ліквідовано.

EPPO та EFSA наводять лохину серед рослин-господарів. Для Vaccinium corymbosum існує окреме підтвердження, а в Кореї досліджували відкладання яєць і моніторинг цієї комахи безпосередньо в насадженнях лохини.

Як виглядає комаха

Доросла особина має довжину приблизно 8 мм і розмах крил близько 30 мм. У стані спокою вона має темний, сплощений, майже трикутний силует. Передні крила темно-коричневі або чорні, з помітною світлою плямою біля зовнішнього краю. Німфи менші й можуть бути вкриті світлими восковими нитками.

Які пошкодження спричиняє

Німфи та дорослі комахи живляться флоемним соком. Унаслідок цього рослина втрачає частину поживних речовин. Виділена комахами медвяна роса вкриває листя й пагони липким шаром, на якому можуть розвиватися темні сажисті гриби.

Додаткової шкоди завдає відкладання яєць. Самка вводить яйця рядами безпосередньо в тканини молодих пагонів, після чого вкриває кладку восковими волокнами. Велика кількість таких пошкоджень може порушувати роботу провідних тканин гілки.

Ознаки, які потребують перевірки:

• темні трикутні комахи на листках і пагонах;
• німфи зі світлими восковими нитками;
• липка медвяна роса;
• чорний сажистий наліт на листі;
• ряди проколів або невеликі поздовжні пошкодження на молодих гілках;
• білуваті воскові волокна над яйцевою кладкою;
• пригнічення чи підсихання сильно пошкоджених молодих пагонів.

Склоподібнокрила цикадка та Xylella fastidiosa

Склоподібнокрила цикадка (Homalodisca vitripennis) живиться соком ксилеми — тканини, яка переносить воду від коренів до надземної частини рослини. EPPO наводить види Vaccinium серед численних рослин, на яких ця комаха здатна живитися.

Безпосереднє живлення цикадки зазвичай менш небезпечне, ніж її здатність переносити бактерію Xylella fastidiosa. На лохині певні штами бактерії спричиняють бактеріальний опік листя. Уражені кущі поступово слабшають, втрачають листя, знижують урожайність і можуть загинути.

Як виглядає переносник

Доросла склоподібнокрила цикадка має довжину приблизно 12–14 мм. Вона більша за багатьох звичайних дрібних цикадок, має коричневе тіло й частково прозорі крила. Під час живлення комаха пропускає через організм велику кількість ксилемного соку та виділяє багато водянистої рідини. Після її висихання на листі може залишатися світлий наліт.

Як відбувається перенесення бактерії

Цикадка набуває бактерію під час живлення на зараженій рослині. Збудник закріплюється у передній частині травної системи та на ротовому апараті комахи. Під час наступного живлення на здоровій рослині бактерія може потрапити в її ксилему.

У Північній Америці склоподібнокрила цикадка є одним із найважливіших переносників Xylella fastidiosa. University of Georgia зазначає, що цей вид часто трапляється у насадженнях південної високорослої лохини в регіонах, де поширений бактеріальний опік листя.

Гостроголові цикадки та карликовість лохини

Карликовість лохини (blueberry stunt) спричиняє фітоплазма, яку в сучасних джерелах переважно відносять до групи ‘Candidatus Phytoplasma asteris’. У Північній Америці її головним переносником вважають гостроголову цикадку Scaphytopius magdalensis. Передавання також підтверджували або розглядали для деяких близьких видів, зокрема Scaphytopius acutus.

Цикадка набуває фітоплазму під час живлення на зараженому кущі й згодом переносить її на інші рослини. Фітоплазма також може потрапити в нове господарство із зараженими живцями або саджанцями.

Ознаки карликовості

• сильне відставання куща в рості;
• дуже короткі міжвузля;
• надмірно густе, кущисте розгалуження;
• дрібні листки, загнуті донизу;
• пожовтіння країв і тканин між жилками;
• раннє яскраво-червоне забарвлення пожовклих ділянок наприкінці сезону;
• затримане достигання ягід або відсутність нормального врожаю;
• дрібні, тверді та несмачні ягоди на сильно уражених кущах.

Інфікований кущ залишається джерелом фітоплазми. У регіонах Північної Америки, де хвороба та її переносники поширені, основою захисту є здоровий посадковий матеріал, моніторинг цикадок і видалення підтверджених заражених рослин.

Індійська воскова щитівка Ceroplastes ceriferus

Ceroplastes ceriferus — багатоїдна воскова щитівка азійського походження. EPPO наводить Vaccinium серед її рослин-господарів. За даними актуальної бази EPPO, вид уже зареєстрований у низці європейських країн, зокрема в Україні. Однак сам факт реєстрації виду в країні не доводить його масове поширення саме у промислових насадженнях лохини.

Як розпізнати

Зрілі самки вкриті товстим шаром білого воску. У передній частині воскове покриття часто утворює помітний виступ. Молоді рухливі німфи значно дрібніші, сплощені та менш помітні.

Щитівки оселяються на пагонах і висмоктують рослинний сік. За високої чисельності можливі:

• ослаблення приросту;
• пригнічення молодих пагонів;
• липка медвяна роса;
• темний сажистий наліт;
• забруднення листя та ягід;
• присутність мурах, які живляться солодкими виділеннями.

На великі відстані всі стадії Ceroplastes ceriferus можуть переміщуватися із зараженими рослинами. EPPO також називає можливими шляхами зрізані гілки та листя рослин-господарів.

Білокрилки на лохині

У Північній Кароліні на лохині найчастіше виявляють білокрилку Tetraleurodes ursorum. Дорослі білокрилки дуже дрібні й мають вкриті восковим пилком крила. Нерухомі або малорухомі незрілі стадії містяться переважно на нижньому боці листків.

Комахи живляться флоемним соком і виділяють медвяну росу. За великої чисельності нижній бік листка може бути густо вкритий незрілими особинами, а верхній — темним сажистим нальотом.

Можливі симптоми

• дрібні комахи, які злітають після струшування гілки;
• численні пласкі німфи на нижньому боці листків;
• липкість листя;
• сажистий наліт;
• пожовтіння листкових пластинок;
• передчасне опадання листя за сильного заселення.

NC State Extension зазначає, що економічне значення Tetraleurodes ursorum на лохині ще недостатньо вивчене. У Північній Кароліні сильні спалахи трапляються нечасто, хоча в окремі роки спостерігали дуже великі колонії. Встановленого економічного порогу для цього виду на лохині немає.

Чи всі білокрилки переносять віруси лохини

Деякі білокрилки, зокрема комплекс Bemisia tabaci, відомі як переносники численних вірусів інших культур. Проте це не дає підстав автоматично вважати кожну білокрилку на лохині переносником вірусу лохини.

У перевірених матеріалах NC State для Tetraleurodes ursorum основними проблемами названі висмоктування соку, медвяна роса й сажистий наліт. Підтвердженої ролі цього виду як переносника небезпечного збудника лохини в зазначеному джерелі немає.

Як відрізнити пряме пошкодження від інфекції

Ознака	Ймовірне пояснення	Що перевірити
Липкі листки та чорний наліт	Медвяна роса від щитівок, білокрилок, цикадок або інших флоемних шкідників	Нижній бік листків, молоді пагони, наявність німф, щитків і мурах
Білі воскові нитки на німфах	Pochazia shantungensis або інша восковидільна комаха	Форму дорослих особин і яйцеві кладки в пагонах
Білий восковий щиток на гілці	Воскова щитівка	Чи є під восковим покриттям жива самка або яйця
Крайовий опік листя й поступове відмирання куща	Xylella fastidiosa, водний стрес, засолення, кореневі проблеми або інше пошкодження	Лабораторний аналіз рослини та стан кореневої системи
Кущистість, короткі міжвузля, дрібне загнуте листя	Карликовість лохини, гербіцидне пошкодження або інше порушення росту	Тестування на фітоплазму та історію застосування гербіцидів
Світлий наліт після висихання рідини без липкості	Водянисті виділення ксилемних цикадок	Наявність великих цикадок і характер нальоту

Як оглядати новий посадковий матеріал

1. Перевірити походження. Необхідно знати країну, розсадник, номер партії та мати супровідні документи.
2. Оглянути нижній бік листків. Шукати яйця, пласких німф білокрилок, щитівок і воскові виділення.
3. Перевірити молоді пагони. Особливо важливі ряди проколів, надрізи й воскові волокна над кладками Pochazia shantungensis.
4. Оглянути бруньки та пазухи листків. У захищених місцях можуть ховатися червці й молоді щитівки.
5. Перевірити контейнер і пакування. Рухливі стадії можуть залишатися на зовнішній поверхні тари.
6. Струсити окремі гілки над світлим піддоном. Це допомагає помітити цикадок і дорослих білокрилок.
7. Відокремити нову партію. Неперевірені рослини не слід одразу висаджувати поряд із маточником або основною плантацією.
8. Зберегти записи та фотографії. Вони потрібні для простежуваності та професійної діагностики.

Моніторинг у насадженні

Для раннього виявлення сисних комах використовують поєднання візуального огляду та клейових пасток. Жовті клейові пастки можуть допомагати виявляти дорослих білокрилок, цикадок і деяких інших рухливих комах. У дослідженнях на лохині їх також застосовували для спостереження за Pochazia shantungensis.

Пастки потрібно доповнювати безпосереднім оглядом рослин, тому що:

• яйця Pochazia shantungensis містяться всередині пагонів;
• щитівки залишаються прикріпленими до гілок;
• німфи білокрилок живуть на нижньому боці листків;
• клейова пастка не показує стан коренів і симптоми системної інфекції;
• схожих комах нерідко неможливо визначити без мікроскопа.

Закордонні календарі появи шкідників не слід автоматично переносити на Україну. Строки залежать від виду, температури, регіону, способу вирощування та походження популяції.

Що робити у разі підозрілої знахідки

• ізолювати партію рослин;
• не перевозити саджанці, живці та обрізані гілки;
• не струшувати комах на землю;
• сфотографувати комах, колонії, яйцеві кладки й симптоми рослини;
• помістити зразок у закриту ємність, якщо це можна зробити без ризику поширення;
• зберегти документи про походження партії;
• звернутися до територіального органу Держпродспоживслужби або офіційної фітосанітарної лабораторії.

Загальні підходи до захисту

Основою захисту від екзотичних сисних шкідників є недопущення їх занесення. Після підтвердження звичайного некарантинного виду можуть застосовуватися такі складові інтегрованого захисту:

• видалення сильно заселених пагонів, якщо це агрономічно доцільно;
• безпечне поводження з обрізаними рештками;
• очищення контейнерів, інвентарю та транспорту;
• контроль мурах, які захищають колонії щитівок і червців заради медвяної роси;
• збереження сонечок, золотоочок, хижих клопів і паразитичних ос;
• моніторинг рухливих молодих стадій щитівок, найбільш доступних для частини засобів захисту;
• використання дозволених препаратів лише після визначення шкідника та оцінювання чисельності.

Широкоспектральні інсектициди можуть знищувати природних ворогів сисних комах і сприяти повторному зростанню їхньої чисельності. Тому наявність кількох дорослих комах на пастці не повинна автоматично ставати підставою для обробки всієї плантації.

Типові помилки

• Вважати сажистий наліт окремою інфекцією. Часто він розвивається на медвяній росі, тому потрібно знайти комаху, яка її виділяє.
• Робити висновок про Xylella лише за опіком листя. Симптом неспецифічний і потребує лабораторного підтвердження.
• Називати будь-яку цикадку переносником фітоплазми. Здатність передавати певний збудник має бути підтверджена для конкретного виду.
• Оглядати тільки верхній бік листків. Яйця й німфи білокрилок та окремих щитівок містяться переважно знизу.
• Не перевіряти пагони. Pochazia shantungensis відкладає яйця всередину молодих гілок.
• Застосовувати інсектицид без визначення виду. Це може не вплинути на приховану стадію та знищити природних ворогів.
• Використовувати іноземний поріг шкідливості. Для багатьох екзотичних видів пороги на лохині в Україні не встановлені.

Висновок

Екзотичні сисні шкідники небезпечні не лише прямим висмоктуванням соку. Pochazia shantungensis пошкоджує молоді пагони під час відкладання яєць, Ceroplastes ceriferus і білокрилки забруднюють рослини медвяною росою, а цикадки Homalodisca vitripennis і Scaphytopius можуть переносити системні збудники.

Найважливіші профілактичні заходи — простежуваний посадковий матеріал, ізоляція нових партій, огляд нижнього боку листків і молодих пагонів, клейові пастки та лабораторне підтвердження незвичних знахідок. Симптоми рослини й комаху потрібно оцінювати разом, але не вважати один автоматичним доказом іншого.

Часті запитання