Білокрилки на лохині: білий наліт, липка падь та ознаки заселення

Білокрилки на лохині — дрібні сисні комахи, які живуть переважно на нижньому боці листків. Дорослі особини вкриті світлим восковим порошком і злітають, якщо потривожити рослину. Яйця та нерухомі молоді стадії значно важче помітити, тому заселення часто виявляють лише після появи липкої паді, чорного сажистого нальоту або пожовтіння листя.

У Північній Америці на лохині підтверджено живлення білокрилки Tetraleurodes ursorum, відомої англійською як bearberry whitefly. У деяких насадженнях Північної Кароліни та Джорджії спостерігали дуже високу чисельність цього виду, проте NC State Extension зазначає, що його економічний вплив на лохину досі вивчений недостатньо.

Надійного офіційного підтвердження присутності Tetraleurodes ursorum у насадженнях лохини України у використаних джерелах не знайдено. Тому невідому білокрилку на українській плантації потрібно визначати, а не автоматично називати цим видом.

Що таке білокрилки

Білокрилки належать до ряду напівтвердокрилих і є родичами попелиць, щитівок та борошнистих червців. Попри назву, вони не є справжніми мухами.

Дорослі комахи мають дві пари перетинчастих крил, вкритих дрібним восковим порошком. У більшості видів тіло завдовжки приблизно 1–2 мм, а розмах крил не перевищує близько 3 мм. Забарвлення залежить від виду: дорослі можуть бути білими, жовтуватими, сірими або темнішими.

Білокрилки проколюють тканини листка та живляться соком флоеми. Під час живлення вони виділяють цукристу падь. На ній розвиваються сажисті гриби, які утворюють чорний поверхневий наліт.

Яка білокрилка живиться на лохині

NC State Extension називає Tetraleurodes ursorum найпомітнішим видом білокрилки на лохині в Північній Кароліні. Цей вид уперше описували на мучниці звичайній (Arctostaphylos uva-ursi), що пояснює його англійську назву bearberry whitefly.

Дорослі особини мають світлий восковий покрив. Натомість нерухомі молоді стадії T. ursorum незвично темні — синюваті або майже чорні. Вони плоскі, овальні й оточені світлими восковими виділеннями біля основи тіла.

У Північній Кароліні цей вид переважно заселяє лохину після завершення збирання врожаю. В окремі роки чисельність залишалася невисокою, а в інші нижній бік листків був густо вкритий молодими стадіями. Це свідчить про значні сезонні коливання популяції.

Як виглядають різні стадії білокрилки

Стадія	Зовнішній вигляд	Де шукати
Яйце	Дрібне, видовжене; яйця можуть бути розміщені групами, дугами або рядами	На нижньому боці листка
Личинка першого віку	Дуже мала рухлива стадія, яку називають «бродяжкою»	Переміщується нижнім боком листка в пошуках місця живлення
Старші нерухомі стадії	Плоскі, овальні, схожі на дрібні щитівки; забарвлення залежить від виду	Прикріплені до нижньої поверхні листка
Остання німфальна стадія	Нерухома оболонка, з якої виходить доросла комаха	На нижньому боці старіших заселених листків
Доросла білокрилка	Дрібна крилата комаха з восковим нальотом; злітає при струшуванні листка	Переважно на нижньому боці молодого листя

Термін «лялечка» іноді використовують для останньої нерухомої стадії білокрилки, але він не зовсім точний. Білокрилки не мають повного перетворення, характерного для метеликів чи мух, тому ця стадія залишається частиною німфального розвитку.

Життєвий цикл білокрилки

Самки відкладають яйця на нижньому боці листків. Після відродження личинка першого віку короткий час пересувається, а потім прикріплюється до листка та починає живитися. Наступні молоді стадії стають практично нерухомими.

Після завершення розвитку з останньої німфальної оболонки виходить крилата доросла комаха. За сприятливих умов розвиток окремих видів від яйця до дорослої особини займає приблизно три-п’ять тижнів, але швидкість залежить від температури, виду білокрилки та рослини-господаря.

NC State Extension зазначає, що точна тривалість життя Tetraleurodes ursorum вивчена недостатньо. Тому загальні дані про тепличну або тютюнову білокрилку не слід безпосередньо використовувати для прогнозування розвитку цього виду на лохині.

Ознаки білокрилки на лохині

• дрібні світлі комахи злітають із нижнього боку листків після струшування гілки;
• на нижній поверхні листка помітні групи яєць;
• листя вкрите плоскими овальними нерухомими молодими стадіями;
• на поверхні листків або ягід з’являється липка падь;
• на паді розвивається чорний сажистий наліт;
• листя жовтіє, підсихає або передчасно опадає за високої чисельності;
• біля заселених рослин зростає активність мурах.

Поодинокі дорослі білокрилки не завжди означають, що на лохині вже сформувалася колонія. Підтвердженням розмноження є яйця та молоді стадії на нижньому боці листків.

Якої шкоди завдають білокрилки

Ослаблення листя

Німфи й дорослі білокрилки живляться соком флоеми. За високої чисельності листя може жовтіти, підсихати та передчасно опадати. Значна втрата листкової поверхні після збирання врожаю потенційно може погіршувати накопичення запасних речовин, але кількісний вплив T. ursorum на врожай наступного року для лохини залишається недостатньо дослідженим.

Липка падь

Цукриста падь покриває листя, пагони, ягоди та інші поверхні під колонією. Вона може збирати пил і приваблювати мурах.

Сажистий наліт

Сажисті гриби розвиваються на паді та утворюють чорний поверхневий наліт. Вони не паразитують безпосередньо всередині тканин лохини, але щільне покриття листків може зменшувати доступ світла до їхньої поверхні.

Наявність сажистого нальоту не вказує саме на білокрилку. Падь також виділяють попелиці, щитівки та борошнисті червці.

Забруднення ягід

Якщо колонія розвивається до завершення збирання, падь і сажистий наліт можуть погіршувати зовнішній вигляд ягід. Проте для T. ursorum у Північній Кароліні найбільші популяції частіше спостерігали після врожаю.

Чи переносять білокрилки хвороби лохини

Деякі види білокрилок, зокрема представники комплексу Bemisia tabaci, є відомими переносниками вірусів на овочевих та інших культурах. Однак здатність одного виду переносити вірус на певній культурі не можна автоматично переносити на всі білокрилки та всі рослини.

У використаних авторитетних джерелах не знайдено підтвердження, що Tetraleurodes ursorum переносить економічно важливі віруси лохини. Тому наявність цього виду не слід подавати як доведений ризик вірусної хвороби.

Ситуація в Україні

В Україні можуть траплятися різні білокрилки, зокрема види, пов’язані з тепличними, овочевими та декоративними культурами. Тютюнова білокрилка Bemisia tabaci внесена до переліку регульованих шкідливих організмів.

Проте присутність білокрилок на інших культурах не доводить, що вони формують сталі популяції на лохині у відкритому ґрунті. Відкритих офіційних даних, достатніх для оцінювання поширеності білокрилок у промислових насадженнях лохини України, знайти не вдалося.

Особливу увагу потрібно приділяти саджанцям, вирощеним у захищеному ґрунті або розміщеним поряд із теплицями. Новий садивний матеріал може переносити яйця й нерухомі німфи, які легко не помітити під час поверхневого огляду.

Із чим можна сплутати білокрилку

Схожий об’єкт	Чим нагадує білокрилку	Як відрізнити
Щитівки	Нерухомі овальні стадії прикріплені до листка або пагона	Дорослі щитівки не злітають білою хмаркою; потрібний огляд будови покриву
Борошнисті червці	Білі воскові виділення та падь	Червці більші, мають помітно сегментоване тіло й часто утворюють ватоподібні скупчення
Попелиці	Колонії на нижньому боці листків, падь і мурахи	Попелиці мають грушоподібне тіло й не вкриті типовими білими крилами
Борошниста роса	Білий порошистий наліт на листках	Наліт є грибницею; під час струшування з листка не злітають комахи
Восковий наліт рослини	Світла поверхня листка або пагона	Розташований рівномірно й не містить яєць або німф
Дрібні молі	Світлі крилаті комахи злітають із рослин	Молі більші, мають іншу форму крил і не залишають прикріплених німф білокрилки

Як обстежувати лохину

1. Оглядайте молодий приріст і листя у внутрішній частині куща.
2. Обережно струсніть гілку та перевірте, чи злітають дрібні білі комахи.
3. Переверніть листки й огляньте їх за допомогою лупи.
4. Шукайте яйця, рухливих личинок першого віку та плоскі нерухомі німфи.
5. Записуйте частку заселених листків, а не лише кількість дорослих особин.
6. Окремо відзначайте липку падь, сажистий наліт, пожовтіння та листопад.
7. Перевіряйте присутність хижаків, паразитованих німф і мурах.
8. Повторюйте обстеження на тих самих ділянках, щоб оцінити динаміку популяції.

Жовті клейові пастки

Жовті клейові картки допомагають виявляти дорослих білокрилок. NC State Extension рекомендує розміщувати пастки на рівні крони наприкінці збирання та після врожаю, коли T. ursorum може починати колонізацію лохини.

Пастки не показують кількість яєць і німф на листках, тому не замінюють прямий огляд. На них також потрапляють інші дрібні комахи, які можна помилково прийняти за білокрилок.

Коли заселення можна вважати значним

Для білокрилок на лохині не встановлено загальновизнаного економічного порога. NC State Extension зазначає, що десятки німф на одному листку можуть характеризувати високу чисельність, але це спостережна оцінка, а не універсальний поріг для обробки.

Під час прийняття рішення враховують:

• частку заселених листків;
• кількість молодих стадій на листку;
• поширення паді та сажистого нальоту;
• пожовтіння або передчасне опадання листя;
• вік і загальний стан кущів;
• фазу розвитку рослини;
• кількість природних ворогів;
• збільшення або зменшення популяції під час повторних обліків.

Що робити при виявленні білокрилки

Ізолювати підозрілий садивний матеріал

Нові саджанці з дорослими білокрилками, яйцями або німфами не варто відразу розміщувати поряд із перевіреними рослинами. Потрібно встановити вид шкідника й оцінити ступінь заселення.

Видалити сильно заселені частини

На невеликій кількості рослин можна видалити окремі листки або пагони, густо вкриті молодими стадіями. Рослинний матеріал не слід залишати біля здорових кущів, оскільки частина німф може завершити розвиток.

Контролювати бур’яни та рослини-господарі

Деякі білокрилки живляться на широкому колі бур’янів, овочевих і декоративних рослин. Санітарне управління рослинністю навколо розсадника або захищеного ґрунту може зменшувати кількість альтернативних господарів. Водночас не потрібно безсистемно знищувати всю квітучу рослинність, яка підтримує корисних комах.

Перевірити активність мурах

Мурах приваблює падь. Вони можуть відганяти паразитоїдів і хижаків, які живляться білокрилками. Проте присутність мурах є лише непрямою ознакою медвяної роси й не підтверджує вид шкідника.

Природні вороги білокрилок

Чисельність білокрилок обмежують паразитичні оси, сонечка, золотоочки, хижі клопи та деякі хижі кліщі. Паразитована німфа може змінювати забарвлення, а після виходу паразитоїда в її оболонці залишається характерний отвір.

NC State Extension повідомляє, що в зразках Tetraleurodes ursorum із лохини знаходили паразитованих німф, але точний вид паразитоїда не встановили. Тому випуск тепличної енкарзії Encarsia formosa не можна вважати підтвердженим методом контролю цього виду у відкритих насадженнях лохини.

Спалахи білокрилок частіше виникають після порушення природного контролю невибірковими інсектицидами. Збереження корисних організмів є важливою частиною інтегрованого захисту.

Застосування засобів захисту

Контроль білокрилок ускладнюється тим, що різні стадії мають неоднакову чутливість до препаратів. Яйця й остання нерухома стадія можуть бути менш чутливими, а німфи розташовані на нижньому боці листків, куди робочий розчин часто потрапляє недостатньо.

У закордонних рекомендаціях згадуються системні й контактні засоби, інсектицидні мила та олії. Однак їхня реєстрація, ефективність і безпечність для лохини відрізняються. Навіть зареєстрований проти іншого шкідника препарат не можна автоматично вважати дозволеним проти білокрилки.

Часте повторення засобів з однаковим механізмом дії створює ризик резистентності. Крім того, невибіркові інсектициди можуть знищувати паразитоїдів, хижих комах і запилювачів, після чого популяція білокрилки відновлюється.

Профілактика заселення

• Перевіряйте нижній бік листків нових саджанців до висаджування.
• Ізолюйте рослини з невизначеними яйцями або німфами.
• Використовуйте жовті клейові пастки для раннього виявлення дорослих комах.
• Поєднуйте пастки з регулярним оглядом листків під лупою.
• Видаляйте сильно заселені рослинні рештки з місця вирощування саджанців.
• Контролюйте бур’яни-господарі в теплицях, тунелях та навколо розсадника.
• Не допускайте необґрунтованого знищення природних ворогів широкоспектральними препаратами.
• Ведіть записи про час появи, чисельність і розташування осередків.
• За незвичного або масового заселення передавайте зразки для визначення виду.

Екологічна роль білокрилок

Білокрилки є частиною харчових ланцюгів і слугують здобиччю для хижих комах та кліщів. Їхніми німфами живляться й розвиваються спеціалізовані паразитичні оси. Падь використовують мурахи та інші комахи.

Метою захисту має бути обмеження економічно небезпечної чисельності, а не знищення всіх дрібних комах у насадженні. Вибіркові та обґрунтовані заходи краще зберігають природний контроль.

Типові помилки

• Визначати білокрилку лише за білим нальотом на верхній поверхні листка.
• Оглядати тільки дорослих комах і не перевіряти наявність яєць та німф.
• Вважати одну дорослу білокрилку доказом сформованої колонії.
• Плутати темні німфи Tetraleurodes ursorum зі щитівками.
• Встановлювати вид без мікроскопічних ознак або консультації фахівця.
• Використовувати пороги для томатів чи інших культур як готовий поріг для лохини.
• Вважати T. ursorum доведеним переносником вірусів лохини.
• Повторювати один механізм дії без урахування ризику резистентності.
• Застосовувати незареєстровані на лохині препарати.

Висновок

Білокрилки на лохині живляться переважно на нижньому боці листків. Основними ознаками заселення є дорослі восково-білі комахи, яйця й плоскі німфи, липка падь, сажистий наліт і пожовтіння листя за високої чисельності.

Для лохини в Північній Америці описано вид Tetraleurodes ursorum, але його економічний вплив і біологія ще досліджені недостатньо. Підтверджених даних про цей вид в українських насадженнях не знайдено. Тому захист має починатися з правильної ідентифікації, обліку молодих стадій і збереження природних ворогів. Хімічні заходи розглядають лише після оцінювання реального ризику та перевірки чинної української реєстрації.

Часті запитання