Корисні комахи в насадженні лохини: природні вороги шкідників

У насадженні лохини живуть не лише шкідники. Сонечка, золотоочки, мухи-дзюрчалки, хижі клопи, паразитоїдні оси та інші корисні організми можуть живитися попелицями, кліщами, яйцями, гусеницями, щитівками й іншими безхребетними. Їх називають природними ворогами шкідників.

Природний біологічний контроль є важливою частиною інтегрованого захисту рослин. Він не завжди повністю усуває проблему, але може стримувати зростання популяцій і зменшувати потребу в додаткових втручаннях. Щоб використати цю можливість, корисних комах потрібно вміти розпізнавати на всіх стадіях розвитку.

Хто належить до природних ворогів шкідників

Природних ворогів поділяють на три основні групи:

• хижаки — ловлять і з’їдають багато особин здобичі протягом життя;
• паразитоїди — відкладають яйце на тілі або всередині іншої комахи, а личинка розвивається за рахунок господаря й зрештою його вбиває;
• патогени — бактерії, гриби, віруси та інші мікроорганізми, здатні спричиняти захворювання шкідників.

У повсякденній мові паразитоїдів часто називають паразитами, але між ними є важлива відмінність. Звичайний паразит не обов’язково вбиває господаря, тоді як розвиток паразитоїда зазвичай завершується загибеллю ураженої комахи.

Павуки та хижі кліщі також беруть участь у природному контролі, хоча біологічно вони не є комахами. Разом із корисними комахами вони належать до корисних членистоногих насадження.

Які корисні комахи трапляються на лохині

Корисний організм	Кого може знищувати	Як розпізнати
Сонечка	Попелиць, щитівок, борошнистих червців та інших дрібних м’якотілих комах; окремі види живляться кліщами	Дорослі часто округлі або овальні; личинки видовжені, рухливі, нерідко темні з кольоровими плямами
Золотоочки	Попелиць, кліщів, яйця комах, дрібних гусениць, трипсів, щитівок і борошнистих червців	Дорослі мають прозорі сітчасті крила; яйця зелених золотоочок часто розташовані на тонких стебельцях; личинки мають видовжене тіло й серпоподібні щелепи
Мухи-дзюрчалки	Личинки багатьох видів живляться переважно попелицями, а також деякими іншими м’якотілими комахами	Дорослі зависають у повітрі та часто нагадують бджіл або ос; безногі личинки повзають серед колоній попелиць
Попелицеві галиці	Попелиць	Дорослі — дрібні тендітні мухи; хижі личинки можуть бути жовтими, оранжевими або червонуватими та перебувають у колоніях попелиць
Паразитоїдні оси попелиць	Попелиць	Дрібні дорослі оси; уражена попелиця перетворюється на роздутий сухий «муміфікований» корпус
Паразитоїди гусениць	Яйця, личинок або лялечок метеликів і пильщиків залежно від виду паразитоїда	Дорослі часто мають струнке тіло; на або біля гусениці можуть з’являтися кокони паразитоїда
Хижі клопи	Трипсів, кліщів, попелиць, яєць і дрібних личинок комах	Рухливі клопи з колючо-сисним ротовим апаратом; до групи належать клопи-крихітки, великоокі та інші хижі види
Хижі жужелиці	Ґрунтових комах, яйця, дрібних личинок, окремих слимаків та інших безхребетних	Переважно темні рухливі жуки, що ховаються на поверхні ґрунту й активізуються вночі
Хижі кліщі	Павутинних кліщів, трипсів та іншу дрібну здобич залежно від виду	Дуже дрібні, потребують огляду з лупою; зазвичай рухаються активніше, ніж рослиноїдні кліщі
Павуки	Різних літаючих і повзаючих комах	Мають вісім ніг; частина видів будує павутину, інші активно полюють на рослинах або поверхні ґрунту

Сонечка: дорослі жуки та хижі личинки

Сонечка родини Coccinellidae є одними з найвідоміших природних ворогів попелиць та інших м’якотілих комах. Корисними можуть бути не тільки дорослі жуки, а й їхні личинки.

Дорослих сонечок часто впізнають за опуклим округлим тілом і червоним, оранжевим, жовтим або темним забарвленням. Проте кількість плям не є надійною ознакою для визначення всіх видів.

Як виглядають личинки сонечок

Личинки мають видовжене сегментоване тіло, добре розвинені ноги та нерідко темне забарвлення з оранжевими, жовтими або світлими плямами. Через незвичний вигляд їх іноді помилково приймають за шкідників.

Личинки активно пересуваються між листками та колоніями попелиць. Після завершення личинкового розвитку вони прикріплюються до листка або пагона й перетворюються на лялечку. Нерухому лялечку також не слід знімати з рослини без визначення.

Яйця сонечок

Яйця часто видовжені, жовті або оранжеві та розташовані групами на листках поблизу здобичі. Таку кладку можна сплутати з яйцями рослиноїдних комах, тому її бажано сфотографувати й спостерігати за розвитком.

Золотоочки: корисні личинки з великими щелепами

Зелені й бурі золотоочки належать до важливих хижаків дрібних членистоногих. Дорослі зелені золотоочки мають ніжне тіло, довгі вусики та прозорі крила із сітчастим жилкуванням. Бурі золотоочки менші й зазвичай темніші.

Личинки золотоочок мають видовжене тіло та великі вигнуті щелепи, якими захоплюють здобич. Вони можуть живитися:

• попелицями;
• дрібними гусеницями;
• яйцями комах;
• кліщами;
• трипсами;
• борошнистими червцями;
• молодими стадіями щитівок;
• іншими дрібними м’якотілими організмами.

Деякі личинки маскуються частинками рослин, восковими виділеннями або залишками здобичі. Через це вони можуть нагадувати скупчення сміття, яке рухається по листку.

Яйця золотоочок

Яйця зелених золотоочок часто розташовані на кінцях тонких шовковистих стебелець. Вони можуть бути поодинокими або зібраними в групу. Така конструкція є характерною ознакою, але точне визначення до виду за одним яйцем зазвичай неможливе.

Не всі дорослі золотоочки є активними хижаками. Дорослі багатьох видів живляться нектаром, пилком і медяною росою, тоді як основною хижою стадією є личинка.

Мухи-дзюрчалки: запилювачі у дорослій стадії та хижаки в личинковій

Мухи-дзюрчалки, або сирфіди, часто мають жовто-чорне забарвлення та нагадують бджіл або ос. Вони здатні зависати на місці під час польоту. Як і всі справжні мухи, сирфіди мають одну пару функціональних крил, тоді як бджоли й оси — дві пари.

Дорослі сирфіди відвідують квітки та живляться нектаром і пилком. Вони можуть брати участь у запиленні. Личинки багатьох видів полюють на попелиць і деяких інших м’якотілих комах.

Хижі личинки:

• не мають помітних ніг;
• можуть бути зеленими, жовтуватими, коричневими або напівпрозорими;
• повільно рухаються серед колоній попелиць;
• не вигризають тканину листка;
• захоплюють попелиць і висмоктують їхній вміст.

Безногу личинку сирфіди іноді помилково приймають за слимака або шкідливу личинку. Для правильного висновку важливо спостерігати, чи пошкоджує вона рослину або полює на попелиць.

Попелицеві галиці

Попелицева галиця Aphidoletes aphidimyza є хижою мухою, личинки якої живляться попелицями. Дорослі особини дрібні, тендітні й активні переважно вночі, тому їх складно помітити під час денного огляду.

Самки відкладають яйця поблизу колоній попелиць. Після відродження личинки знаходять здобич і живляться нею. На рослинах їх потрібно шукати безпосередньо серед попелиць, використовуючи лупу.

Попелицеву галицю не слід плутати з лохиновою галицею Dasineura oxycoccana. Перша є хижаком попелиць, а друга може пошкоджувати молоді верхівки й бруньки лохини. Належність до однієї родини комах не означає однакову роль у насадженні.

Паразитоїдні оси попелиць

Дрібні оси родів Aphidius, Praon та інших груп відкладають яйця всередину попелиць. Личинка паразитоїда розвивається в тілі господаря, після чого попелиця перестає нормально живитися й перетворюється на так звану мумію.

Як розпізнати муміфіковану попелицю

Мумія зазвичай:

• має роздуту форму;
• залишається прикріпленою до листка;
• набуває світло-коричневого, золотистого, білого або темнішого відтінку залежно від виду;
• виглядає сухою і нерухомою;
• може мати круглий отвір після виходу дорослої оси.

Мумії не потрібно видаляти разом із живими попелицями. Вони є ознакою того, що природний контроль уже працює. Під час моніторингу корисно окремо записувати кількість живих попелиць і мумій.

Дорослі паразитоїдні оси дуже дрібні й не становлять загрози для людей під час звичайного польового огляду. Їх не слід плутати з більшими жалкими осами, які відвідують стиглі ягоди.

Паразитоїди гусениць

Гусениць можуть уражувати різні паразитоїдні оси та мухи. Одні види відкладають яйця в яйця шкідника, інші — у гусеницю або лялечку.

Можливі ознаки паразитування:

• припинення живлення гусениці;
• зміна її поведінки або кольору;
• поява одного чи кількох коконів на тілі або поряд із ним;
• вихід личинок паразитоїда;
• отвір у тілі або лялечці після виходу дорослої комахи.

Не всі кокони на гусениці є яйцями шкідника. Якщо біля нерухомої гусениці з’явилися дрібні світлі кокони, зразок варто сфотографувати та за можливості передати фахівцю.

Хижі клопи

До природних ворогів належать клопи-крихітки роду Orius, великоокі клопи, клопи-мисливці та інші хижі види. Вони можуть живитися яйцями комах, трипсами, кліщами, попелицями й дрібними личинками.

Хижий клоп проколює здобич колючо-сисним ротовим апаратом. Визначення лише за формою тіла може бути складним, тому що серед клопів є як хижаки, так і рослиноїдні види.

Для оцінки ролі знайденого клопа потрібно враховувати:

• точні морфологічні ознаки;
• місце перебування;
• наявність поруч потенційної здобичі;
• фактичне живлення;
• характер пошкодження рослини.

Хижі жужелиці

Жужелиці родини Carabidae переважно активні на поверхні ґрунту, у мульчі та рослинних рештках. Багато видів полює на яйця, личинок, дрібних комах, слимаків та інших безхребетних.

Дорослі жужелиці зазвичай темні, мають видовжене тіло, довгі ноги й швидко бігають. Їх можна побачити під укриттями або під час нічного огляду.

Не всі наземні жуки однакові за живленням. Виявленого жука не потрібно автоматично зараховувати до хижаків без визначення хоча б до родини.

Хижі кліщі

Хижі кліщі не є комахами, але можуть бути важливими природними ворогами павутинних кліщів, трипсів та інших дрібних членистоногих. Вони дуже малі, тому для огляду потрібна лупа або мікроскоп.

Порівняно з рослиноїдними павутинними кліщами хижі кліщі часто:

• рухаються швидше;
• не утворюють великих щільних колоній;
• переміщуються між здобиччю;
• не створюють характерного павутиння;
• можуть мати іншу форму й довші ноги.

Ці ознаки є лише орієнтовними. Для точного визначення часто потрібний мікроскоп і спеціаліст.

Павуки як союзники в насадженні

Павуки є хижаками комах та інших членистоногих. Одні види будують ловчі сітки, інші полюють без павутини на листках, пагонах або поверхні ґрунту.

Вони не є спеціалізованими контролерами одного шкідника й можуть ловити різну здобич, включно з корисними комахами. Проте в агроекосистемі павуки беруть участь у загальному природному стримуванні безхребетних.

Чим природні вороги відрізняються від запилювачів

Природний ворог зменшує чисельність шкідника, живлячись ним або розвиваючись за його рахунок. Запилювач переносить пилок між квітками та сприяє формуванню врожаю.

Одна комаха може поєднувати різні ролі на різних стадіях. Наприклад, дорослі мухи-дзюрчалки відвідують квітки, тоді як личинки багатьох видів полюють на попелиць.

Медоносні бджоли, джмелі та бджоли-осмії є важливими запилювачами лохини, але не належать до основних хижаків її шкідників. Під час планування захисту потрібно зберігати обидві групи.

Як знайти корисних комах на лохині

Природних ворогів найчастіше знаходять там, де є їхня здобич. Якщо на молодих листках з’явилися попелиці, потрібно шукати не лише самих шкідників, а й:

• яйця і личинок сонечок;
• яйця золотоочок на стебельцях;
• личинок золотоочок;
• безногих личинок мух-дзюрчалок;
• личинок попелицевої галиці;
• муміфікованих попелиць;
• дрібних паразитоїдних ос;
• хижих клопів і павуків.

Для огляду використовують лупу. Молоді й старі листки перевіряють з обох боків, а квіткові китиці та пагони можна обережно струшувати над білим піддоном.

Як враховувати природних ворогів під час моніторингу

Облік лише шкідників дає неповну картину. У журналі моніторингу бажано окремо записувати:

• кількість або частку пагонів із попелицями;
• наявність дорослих і личинок сонечок;
• личинок золотоочок і сирфід;
• кількість муміфікованих попелиць;
• присутність хижих клопів;
• наявність хижих кліщів;
• зміну чисельності між послідовними оглядами.

Важливо не тільки зафіксувати природного ворога, а й визначити тенденцію. Якщо кількість попелиць зростає швидше, ніж активність хижаків і паразитоїдів, природного контролю може бути недостатньо. Якщо колонії перестали збільшуватися, з’явилося багато мумій і хижих личинок, варто повторити огляд перед прийняттям рішення про втручання.

Як зберегти природних ворогів

Уникати необґрунтованих широкоспектрових обробок

Інсектицид може одночасно знищити шкідника та його природних ворогів. Після втручання шкідник іноді відновлює чисельність швидше, ніж хижаки й паразитоїди. Це може спричинити повторний спалах або посилення вторинного шкідника, наприклад павутинних кліщів.

Якщо обробка необхідна, у системі IPM оцінюють:

• селективність засобу;
• чутливу стадію цільового шкідника;
• залишкову дію;
• ризик для природних ворогів і запилювачів;
• можливість локальної обробки осередку;
• фазу розвитку лохини;
• наявність квіток і активність бджіл.

Підтримувати квіткові ресурси

Дорослі паразитоїди, сирфіди та деякі інші корисні комахи живляться нектаром і пилком. Різноманітні рослини з послідовним цвітінням можуть забезпечувати їм додаткове живлення та укриття.

Однак створення квіткових смуг потребує планування. Потрібно враховувати:

• придатність видів до місцевих умов;
• відсутність інвазивності;
• сумісність із технологією збирання;
• ризик конкуренції за воду;
• можливість утримання небажаних шкідників;
• доступ техніки;
• вимоги до харчової безпеки;
• час цвітіння відносно лохини.

Не кожна квітуча рослина автоматично є корисною. Склад смуги потрібно добирати відповідно до місцевої агроекосистеми.

Зменшувати запиленість

Надмірний пил на листках може заважати діяльності дрібних природних ворогів і створювати умови для збільшення чисельності кліщів. Зменшення пилу на технологічних дорогах, правильно сформований рослинний покрив міжрядь і вітрозахисні елементи можуть бути частиною системи збереження корисних організмів.

Не допускати надлишкового живлення

Надлишок азоту може стимулювати утворення соковитого приросту та прискорювати розмноження попелиць швидше, ніж природні вороги встигають відреагувати. Живлення лохини потрібно планувати за результатами аналізів і фактичним станом рослин.

Враховувати мурах

Мурахи можуть живитися медяною росою попелиць, щитівок і борошнистих червців. Частина видів захищає цих сисних комах від хижаків і паразитоїдів. Якщо на колонії попелиць багато мурах, це може зменшувати ефективність природного контролю.

Сам факт присутності мурах не означає необхідності їх знищувати: вони також беруть участь у ґрунтових процесах, є хижаками та складовою живлення інших тварин. Спочатку потрібно встановити, чи справді вони захищають колонію шкідника.

Чи варто купувати й випускати корисних комах

Комерційно доступні хижі кліщі, золотоочки, попелицеві галиці, паразитоїдні оси та інші агенти успішно застосовуються в окремих системах, особливо в закритому ґрунті. У відкритому насадженні результат може бути менш передбачуваним через погоду, розселення організмів, нестачу здобичі та вплив препаратів.

Перед придбанням потрібно з’ясувати:

• який вид шкідника підтверджено;
• який природний ворог живиться саме цим видом або групою;
• чи підходять температура і вологість;
• на якій стадії розвитку потрібно випускати агента;
• чи залишилися на рослинах несумісні пестицидні залишки;
• чи є дослідження ефективності у відкритих ягідниках;
• чи дозволені ввезення, реалізація і використання організму в Україні;
• як оцінюватиметься результат випуску.

Випуск великої кількості куплених сонечок не завжди забезпечує тривалий контроль: дорослі жуки можуть швидко залишити ділянку. Збереження природно присутніх хижаків часто має більше значення, ніж разове заселення без підготовленого середовища.

Чи завжди природних ворогів достатньо

Природний контроль залежить від співвідношення чисельності шкідника та його ворогів, погоди, фази культури, швидкості розмноження і вимог до продукції. Хижаки та паразитоїди часто реагують на появу здобичі із запізненням.

Природних ворогів може бути недостатньо, якщо:

• шкідник уже сформував велику популяцію;
• пошкоджуються стиглі товарні ягоди;
• личинки захищені всередині плоду або пагона;
• попередні обробки зменшили чисельність хижаків;
• погодні умови несприятливі для корисного виду;
• порогове значення для ринку є дуже низьким;
• шкідник здатний переносити небезпечний збудник;
• йдеться про регульований карантинний організм.

У таких випадках природних ворогів враховують як один із компонентів інтегрованої системи, а не як гарантовану заміну всім іншим методам.

Як не переплутати корисну комаху зі шкідником

• Спостерігайте за живленням. Корисна личинка може перебувати серед попелиць, але не пошкоджувати листок.
• Оглядайте всі стадії. Доросла комаха й личинка можуть мати зовсім різний вигляд.
• Використовуйте лупу. Для хижих кліщів, паразитоїдів і дрібних личинок збільшення є необхідним.
• Робіть серію фотографій. Потрібні загальний вигляд, розмір, верхня й бічна проєкції.
• Не визначайте лише за кольором. Забарвлення може змінюватися між видами та стадіями.
• Не покладайтеся на народну назву. Серед споріднених комах можуть бути як хижаки, так і рослиноїдні види.
• Зберігайте зразок. Невідому комаху можна передати ентомологу разом із частиною рослини та інформацією про місце знахідки.

Типові помилки

• Знищувати личинок сонечок через незвичний вигляд. Вони є активними хижаками попелиць.
• Видаляти муміфікованих попелиць. Усередині них можуть розвиватися паразитоїдні оси.
• Вважати всіх ос небезпечними. Багато паразитоїдних ос дуже дрібні та знищують шкідників.
• Рахувати лише дорослих корисних комах. Основною хижою стадією золотоочок і багатьох сирфід є личинка.
• Очікувати миттєвого результату. Природні вороги можуть реагувати на зростання популяції шкідника із затримкою.
• Випускати куплених хижаків без моніторингу. Без відповідної здобичі й умов вони можуть не закріпитися.
• Застосовувати широкоспектровий засіб після випуску. Він може знищити як шкідника, так і біологічного агента.
• Вважати квіткову смугу універсальним рішенням. Її склад і розміщення потрібно адаптувати до місцевих умов.
• Не враховувати мурах. Вони можуть захищати колонії медяно-росних комах від хижаків.

Висновок

Корисні комахи в насадженні лохини є важливою частиною природного регулювання шкідників. Сонечка, золотоочки, сирфіди, попелицеві галиці, паразитоїдні оси, хижі клопи та жужелиці можуть зменшувати чисельність попелиць, гусениць, кліщів, щитівок та інших безхребетних.

Щоб природний контроль працював, необхідно розпізнавати корисні організми на різних стадіях, враховувати їх під час моніторингу, уникати необґрунтованих широкоспектрових обробок і перевіряти результат у динаміці. Природні вороги не гарантують повної відсутності шкідників, але їхнє збереження підсилює систему інтегрованого захисту лохини.

Часті запитання