Стеблова нематода

Стеблова нематода полуниці — мікроскопічний рослиноїдний круглий черв, здатний уражувати молоді тканини, коронку, черешки та листки рослини. Основним підтвердженим збудником такого ураження є стеблова і цибулинна нематода (stem and bulb nematode) Ditylenchus dipsaci.

Полуниця належить до рослин-господарів цього виду, однак у промислових насадженнях шкідника знаходять порівняно рідко. Його поява має значення передусім для розсадників і маточних насаджень, оскільки нематода може поширюватися разом із зараженим посадковим матеріалом.

Що таке стеблова нематода полуниці

Ditylenchus dipsaci — мігруюча ендопаразитична нематода. Вона проникає у молоді тканини рослини, пересувається між клітинами та живиться їхнім вмістом. Виділені нематодою ферменти порушують зв’язки між клітинами, через що тканини деформуються, потовщуються або руйнуються.

Дорослі нематоди мають видовжене прозоре тіло завдовжки приблизно 1,2 мм, тому побачити їх без мікроскопа практично неможливо. У польових умовах помітні не самі шкідники, а спричинені ними зміни рослин.

У межах Ditylenchus dipsaci відомі різні популяції, які відрізняються колом рослин-господарів. Крім того, частину форм, які раніше вважали «расами» цього виду, згодом виділили в окремі види. Тому виявлення D. dipsaci на іншій культурі ще не доводить, що та сама популяція обов’язково сильно уражуватиме полуницю.

Симптоми стеблової нематоди на полуниці

За даними міжнародного діагностичного протоколу IPPC та університетського довідника Pacific Northwest, для ураженої полуниці характерні:

• пригнічений ріст рослин;
• відставання кущів у розвитку;
• дрібні та деформовані молоді листки;
• короткі, потовщені черешки;
• викривлення або скручування черешків;
• ущільнений, деформований вигляд центральної частини куща;
• осередкове розміщення пригнічених рослин у насадженні.

Найвиразніше симптоми можуть проявлятися під час прохолодної та вологої весни. Водночас відсутність характерних деформацій не виключає зараження, особливо за невеликої чисельності нематод.

На відміну від галових нематод, Ditylenchus dipsaci не утворює типових галів на коренях полуниці. Основні зміни зосереджені в надземних молодих тканинах, черешках і коронці.

Як розвивається шкідник

Стеблова нематода проходить стадії яйця, кількох личинкових віків і дорослої особини. За сприятливих умов цикл розвитку може тривати кілька тижнів, але його швидкість залежить від температури, вологості та рослини-господаря.

Особливе значення має личинка четвертого віку. Вона здатна переходити у стан різкого зниження життєвої активності та витримувати висихання. У сильно заражених сухих тканинах такі личинки можуть утворювати скупчення, відомі як «нематодна вовна», і зберігати життєздатність протягом кількох років.

Прохолодна волога погода сприяє виходу нематод із заражених решток, їхньому переміщенню у водяній плівці та проникненню в молоді тканини. Дощі й полив можуть посилювати локальне поширення шкідника.

Як стеблова нематода потрапляє на ділянку

Основними можливими шляхами занесення та поширення є:

• заражена розсада полуниці;
• маточні рослини та вуса, взяті із зараженого насадження;
• заражені рослинні рештки;
• ґрунт на інструментах, техніці, взутті або тарі;
• переміщення води та частинок ґрунту з осередку зараження;
• деякі культурні або бур’янисті рослини-господарі, придатні для конкретної популяції нематоди.

На значні відстані найнебезпечнішим шляхом є заражений матеріал для розмноження. Самостійне пересування нематод у ґрунті обмежене, але вода, техніка та перенесення заражених рослин допомагають їм поширюватися між грядками й господарствами.

Чи переносить стеблова нематода віруси полуниці

Для Ditylenchus dipsaci не підтверджена роль переносника вірусів полуниці. Вона пошкоджує рослину безпосередньо під час живлення.

Цим стеблова нематода відрізняється від деяких ґрунтових нематод родів Xiphinema і Longidorus, окремі види яких можуть переносити неповіруси. Виявлення D. dipsaci не означає автоматичної наявності вірусної інфекції.

З чим можна сплутати ураження

Як підтвердити наявність нематоди

Візуального огляду недостатньо. Для аналізу бажано передати в діагностичну лабораторію цілу підозрілу рослину або уражену коронку з черешками. Якщо потрібно перевірити ділянку до садіння, досліджують також ґрунт і рештки попередніх культур.

1. Викопайте підозрілу рослину, не відриваючи коренів і коронки.
2. Покладіть рослину разом із невеликою кількістю навколишнього ґрунту в чистий пакет.
3. Окремо візьміть контрольний зразок із ділянки без симптомів.
4. Позначте місце відбору, сорт, дату садіння та час появи симптомів.
5. Тримайте зразки прохолодними, але не заморожуйте.
6. Якнайшвидше передайте матеріал у лабораторію, повідомивши про підозру на Ditylenchus dipsaci.

Для ідентифікації використовують вилучення нематод із тканин або ґрунту, мікроскопічне дослідження, а за необхідності — молекулярні методи. Потрібне визначення до виду, оскільки в рослинних тканинах можуть бути інші нематоди.

Що робити із підозрілими рослинами

• не використовувати підозрілі кущі та їхні вуса для розмноження;
• тимчасово припинити перенесення розсади, ґрунту й рослинних решток із проблемної ділянки;
• позначити осередок і перевірити сусідні рослини;
• передати зразки на лабораторну діагностику;
• після підтвердження видалити заражені рослини разом із коронками та рештками;
• очищати інструменти, тару, взуття і техніку від ґрунту перед переходом на чисту ділянку;
• уточнити фітосанітарні вимоги у місцевої служби захисту рослин, особливо для розсадника або посадкового матеріалу.

Видалення окремих кущів не гарантує повної ліквідації осередку, оскільки нематоди можуть залишатися в рослинних рештках, ґрунті та альтернативних господарях.

Профілактика стеблової нематоди

• використовувати сертифікований посадковий матеріал із перевіреного розсадника;
• не брати вуса з рослин із деформованими листками або потовщеними черешками;
• обстежувати маточні насадження протягом усього сезону;
• не висаджувати полуницю на ділянці з підтвердженою історією стеблової нематоди без професійної оцінки ризику;
• контролювати бур’яни та самосів культур, які можуть підтримувати місцеву популяцію шкідника;
• не переміщувати необроблений ґрунт із заражених ділянок;
• організувати рух працівників і техніки від чистих ділянок до підозрілих, а не навпаки;
• за необхідності досліджувати поле до закладання нового насадження.

Сівозміна може зменшувати чисельність нематоди, але її ефективність залежить від конкретної популяції та наявності придатних рослин-господарів. Через широке загальне коло господарів і здатність нематоди довго виживати у висохлих тканинах коротка сівозміна не завжди забезпечує очищення ділянки.

У деяких культурах для знезараження посадкового матеріалу застосовують гарячу воду. Проте температура і тривалість обробки залежать від культури, сорту, фізіологічного стану матеріалу та вимог сертифікації. Універсального безпечного режиму гарячої води для розсади полуниці рекомендувати не можна: неправильна процедура може пошкодити або знищити рослини.

Екологічна роль нематод

Нематоди є природною і важливою частиною ґрунтових екосистем. Більшість їхніх видів не пошкоджує полуницю. Вільноживучі нематоди живляться бактеріями, грибами та іншими мікроорганізмами, беруть участь у розкладанні органічних решток, кругообігу поживних речовин і ґрунтових харчових мережах.

Висновок

Стеблова нематода Ditylenchus dipsaci є підтвердженим, але порівняно рідкісним шкідником полуниці. Вона може спричиняти карликовість, утворення дрібних деформованих листків і коротких потовщених викривлених черешків. Найбільший ризик пов’язаний із зараженим посадковим матеріалом та розмноженням підозрілих рослин.

Оскільки симптоми легко сплутати з ураженням листковими нематодами, кліщами, фітоплазмами або фізіологічними пошкодженнями, остаточне рішення слід приймати тільки після лабораторної діагностики. Основою захисту залишаються сертифікована розсада, санітарія, недопущення переміщення зараженого ґрунту та видалення підтверджених осередків.

Поширені питання